Сьогодні ми прокинулися в іншому світі

Вчора Польща, Чехія та Угорщина стали повноправними членами НАТО. Для постсоціалістичного простору ця подія — найважливіша після зруйнування Берлінського муру десять років тому. Процес повернення східноєвропейців, чи принаймні їхнього «авангарду», «додому, до Європи» отримав формальне завершення. Відтепер відновлення в тій чи іншій формі радянського блоку, сфери «виняткових інтересів» Росії на захід від Бугу і Тиси стало неможливим. І світ, у якому житиме Україна після 12 березня 1999 року, став іншим. А дилема — куди ж спрямувати головний вектор «багатовекторної» зовнішньої політики — ще гострішою.

Утім, наш Президент так, здається, не вважає. «Попри всі намагання зробити нашу зовнішню політику проросійською, аж до відтворення Радянського Союзу або прозахідною, аж до вступу до НАТО, вона є й була тільки проукраїнською, принаймні доки я є Президентом», — сказав днями Леонід Кучма. Добре, що Президент повторює фразу, яку сформулював раніше відомий в Україні політик. Шкода тільки, що країна ніяк не відчуває тієї «проукраїнськості». І виглядає ця обіцянка в устах Кучми, як одяг з чужого плеча.