«Спартак» — чемпіон, а збірна Росії подає сигнали SOS
Щоправда, на старті столична команда перебувала внизу турнірної таблиці, але могутній ривок на фініші першого кола дозволив їм наздогнати лідерів — санкт-петербурзький «Зеніт». А коли пітерці забуксували, «Спартаку» і зовсім не знайшлося конкурентів.
Цікаво, що москвичі з року в рік втрачають гравців, але Романцеву вдається якимось чином знаходити їм гідну заміну. Зокрема, в середині нинішнього чемпіонату команда втратила кращого гравця Дмитра Аленічева, котрий перейшов до італійського клубу «Рома». Через травми пропустив майже весь сезон гострий форвард Олександр Ширко, котрий виблискував у весняних поєдинках Кубку УЄФА з «Аяксом». Але чудово відіграли Ілля Цимбалар, колишній гравець «Чорноморця», а також Єгор Титов, надійним був і голкіпер Олександр Філімонов. Міцне місце у складі «Спартака» завоював потенційний кандидат у збірну України одесит Дмитро Парфенов.
І на європейській арені «Спартак» наробив шереху, обігравши (в рамках групового турніру Ліги чемпіонів) у гостях австрійський «Штурм» — 2:0, а вдома — володаря Кубка чемпіонів — мадридський «Реал» — 2:1. Але міланський «Інтер» трохи осадив «знахабнілих» росіян, перемігши їх також 2:1. Хоч москвичі зараз йдуть врівень iз грандами європейського футболу, поклавши руку на серце, зауважу, що їм навряд чи вдасться вийти у чвертьфінал.
Друге місце з великою часткою ймовірності дістанеться ЦСКА. Цей клуб, розпочавши сезон під керівництвом Павла Садиріна, і думати не міг ні про що, окрім збереження прописки у вищій лізі. Але з приходом Олега Долматова армійці створили справжнє чудо. 11 перемог поспіль — найунікальніше досягнення! Це до питання про те, хто переможе, стадо баранів, керованих левом, чи стадо левів, керованих бараном.
Ще одне призове місце дісталося московському «Локомотиву», команді зі своїм обличчям, яке визначають творчі погляди Юрія Сьоміна. Півфіналісти торішнього розіграшу Кубка кубків успішно виступають і в нинішньому. На жаль, по шляху залізничники «пустили під укіс» і київських армійців.
А от збірна Росії переживає період найсильнішої кризи. Анатолія Бишовця, котрий прийняв команду перед самісіньким початком відбіркового циклу до чемпіонату Європи-2000, інакше аніж «камікадзе» не називають. Дійсно, при тому, що у російської футбольної громадськості завжди великі амбіції, задовольнити їх не так просто. А п’ять поразок поспіль під керівництвом Бишовця викликали просто шок у всієї країни.
Володимир Познер, намагаючись розібратися у причинах невдач збірної, присвятив цьому одну зі своїх «Тем», запросивши двох найбільших футбольних чиновників Росії — президента Російського футбольного союзу В’ячеслав Колоскова і президента Професійної футбольної ліги Миколи Толстих. Але, відверто кажучи, передача не дуже-то вдалася, попри всі намагання метра російської журналістики. Чиновники на те й чиновники, щоб говорити обтічно і відповідати при цьому не на ті запитання, які їм ставлять. Як тут не згадати Писарева (не футболіста «Спартака», а критика Дмитра Писарева): «Так багато наговорити — і так мало сказати!»
Зараз збірній обіцяно підтримку з боку уряду. Принаймні новий прем’єр-міністр Євген Примаков — пристрасний болільник. Під час одного з матчів «Спартака» він, анітрохи не бентежачись, засунув два пальці в рот і свиснув як слід.
Зараз найголовніше запитання, котре хвилює російську громадськість — чи піде у відставку Бишовець. Характерної помилки припустилась одна з поважних західних радіостанцій, заявивши, що його ВЖЕ було усунуто, а на його місце прийшов Анатолій Давидов. Взагалі-то, це правда, але не в збірній, а в «Зеніті». Так що, через багато років ми нарешті пересвідчилися, що іноді «ворожі голоси» все ж таки «брехливо злословлять».
№208 30.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
