Спілкування в стилі «Дня»

«Кожна газета займає свою нішу з огляду на ту позицію, яку вона займала впродовж усіх 12 років незалежності. І кожний головний редактор для себе вибирає певну лінію поведінки. Очевидно для того, щоб зрозуміти, яким «День» є, був і буде, його редактору треба кожного разу розповідати особисту біографію», — пожартувала головний редактор «Дня» Лариса Івшина, починаючи вчора свій виступ перед редакторами районних та міських газет у Національній спілці журналістів України. Проте у кожному жарті є частка правди. І учасники зустрічі, як ніхто інший, розуміють зміст цих слів. Свою розповідь про газету Л. Івшина розпочала зі своїх перших кроків у газеті київського міськкому партії «Прапор комунізму». І це — не від ностальгії за тими часами. «В УРСР все-таки була школа української журналістики — зі своїми традиціями, моральними заборонами, незважаючи на те, що вона була вмонтована в хибну систему координат. Коли у 1991-у відбулися бурхливі зміни, частина цієї інформації відпала за непотрібністю. А тепер ми повертаємося до попереднього досвіду, розуміючи, що розчинилися стандарти, що відбулася певна деградація усіх сфер життя. Те, що придатне для будівництва нового, потрібно витягувати з-під уламків минулого для того, щоб далі будувати», — сказала вона. І ця робота має бути проведена, адже на порядку денному — необхідність побудови сильного суспільства. Велика роль у цьому належить мас-медіа. І це підтвердили зацікавлені запитання учасників зустрічі. Редакторів-регіоналів цікавило все — від переваг та недоліків парламентсько-президентської республіки до постатей видатних жінок сучасності. Проте всім тим, хто вчора зібрався у конференц-залі будинку Спілки журналістів, було зрозуміло одне: сидіти склавши руки далі неможливо. «Сьогодні скніти — не енергетично», — такий лозунг запропонувала своїм колегам Л. Івшина. Треба починати з початку, з основ, у тому числі і з власне історії, що і робить щодня наша газета. І як підтвердження цьому Лариса Івшина представила книгу «Україна Incognita».

Головний редактор «Дня» запропонувала для прикладу «взяти на озброєння» доброзичливість, якої так усім нам бракує у щоденному спілкуванні. І цей «доброзичливий» посил викликав зустрічну доброзичливість аудиторії, повідомляє Діана БАЗИЛЯК , «День».

КОМЕНТАРI

— Що ви вважаєте, з професійного погляду, важливим і цікавим у «Дні»?

Павло СТОРОЖЕНКО , головний редактор газети «Полтавський вісник»:

— Сьогодні, з приходом непрофесіоналів, які називають себе журналістами, ми всі страждаємо від зниження стилістичного рівня українських газет. Нам потрібні такі вершини журналістики, як «День», з доброю професійною роботою. Це і загальний стиль видання, і оригінальність погляду кожного журналіста.

Володимир БОРИСЕНКО , «Деснянська правда» (Чернігів):

— Найулюбленіша газета — це «День». Чому? Бо вона керується принципом здорового глузду. Люблю її за об’єктивність, конкретність. Ця газета є дуже корисною для думаючих людей.

Сергій ТОМИЛЕНКО , «Нова доба» (Черкаси):

— Мені «День» подобається завдяки великому масиву міжнародної інформації. Фактично газета є найкращою і найбільш оперативною серед усіх друкованих видань. Також сильна ваша газета публікаціями авторитетів української та зарубіжної еліти, взяти хоча б той же проект «Синдикат». І, на мою думку, у «Дня» вишуканий ілюстративний ряд.

Марія СЕМЕНОВА , головний редактор газети «Вечерняя Макеевка» (Донбас):

— У «Дні» я відчуваю жіночий почерк. А жіночий почерк — це передусім зрівноваженість і приціл на користь, яку все ж таки має приносити газета, а не налаштованість просто на критику, яка часом роз’їдає шлунок.