Спортивні бесіди в артистичній компанії

Добряча сотня гостей із завмиранням серця стежила за кінними козацькими забавами — спортивним шоу найвищого гатунку. Актори-спортсмени Запорізького кінного театру — унікальний колектив, який не має аналогів. І якщо вже такий експерт, як заступник директора музею Іван Чуйнишин, запевняє, що й у костюмах, і в зброї, і навіть в породах коней тут все до найдрібніших деталей достовірне, то можете собі уявити задоволення глядачів від цього кінно-спортивного дійства.

Шкода, що не мають можливості милуватися хвацькістю, силою й умінням сучасних запорізьких козаків мільйони співвітчизників! Театру бракує коштів, щоби гастролювати по країні. Творчі сили є — багато хто із запорізьких спортсменів (і не лише кіннотники) після закінчення спортивної кар’єри охоче працювали б у театрі, але, на жаль... Не кожен потенційний спонсор вбачає у цьому шоу перспективу швидкого повернення та примноження коштів. І тому тричі дякувати Надії Шестак за те, що цей чудовий колектив, який відроджує традиції здоров’я та сили українського народу, вона зробила центром програми в своїй вітальні.

Еквілібристика, жонглювання, віртуозне орудування зброєю предків — все це не залишило гостей байдужими, і вони, у кого як вийшло, також покаталися верхи, спробували «погратися» з батогами, після чого з повним правом людей, котрі добре попрацювали, скуштували по чарці свіжої січової горілки та світлого запорізького пива. І почалися бесіди та добрі суперечки про буття, і вкотре я переконався: жодна людина не залишається байдужою до спорту! Дуже приємно було дізнатися, що, приміром, в сім’ї дуже популярного композитора-пісенника Геннадія Татарченка та його чарівної дружини-співачки Астраї частенько виникають «теледебати»: кому й що дивитися, проте коли на екрані брати Клички — жодних розбіжностей. Вся сім’я, на чолі з маленьким Татарченком, затамувавши подих дивиться бокс!

Звісно ж — суперечки та прогнози щодо матчів чемпіонату світу з футболу. Господиня й сама в них охоче бере участь (все-таки чоловік у Наді — тричі майстер спорту), і, здається, її така тематика вітальні цілковито влаштовує. Чимдалі — більше: народний депутат Анатолій Новик схвильовано говорить про проблеми вищої спортивної школи: «Спортивних вузів у нас не дуже багато, але всі вони найвищого рівня. Київський університет фізичної культури та спорту визнано в усьому світі як лідера щодо розробки методик, наукової роботи та підготовки фахівців для спорту вищої кваліфікації. Адже сьогодні з’явилося багато вузів-скороспілок, які нібито готують «спеців» за спрощеною програмою...».

Але ж це штучна деградація системи вищої освіти. Просто страшно подумати, що буде, якщо надати можливість плодитися таким «вузам-скороспілкам». Медиків повинні готувати медичні вузи, а не технічні, спортсменів і тренерів — спортивні (адже вже є в київському Політеху спортфак, де вчать на... тренерів з хокею). Ця тенденція, як вірус СНІДу, вже підточує основи Вищої школи. «Нам в майбутньому не потрібні інженери, лікарі, політики, економісти, що не довчилися. Цю напасть треба зупинити. Я сам батько й не бажаю такої «сучасно-спрощеної освіти» своїм дітям. У майбутнє необхідно йти, дбайливо зберігаючи все найкраще. І саме освітою та рівнем знань людей ми завжди могли пишатися», — каже народний артист України Віктор Шпортько... Ось така творчо-полемічна вітальня цього разу вийшла у Надії Шестак, яку ми, її давні друзі, звемо: «Надія — наш компас земний!»