«Список» Міллера

Газова суперечка між Москвою та Мінськом у черговий раз змусила Київ замислитися над поки що остаточно не окресленими, але все-таки наявними домовленостями з Москвою. З одного боку, наш уряд поквапився запевнити, що в разі відмови Білорусі транспортувати російський газ до Європи він радо підставить і розширить наше транзитне плече. За словами прем’єр-міністра України Миколи Азарова, українська ГТС у змозі збільшити обсяги прокачування газу на 15—30 мільярдів кубометрів.

З іншого боку, приклад Білорусі й конкретно російські заяви, що, мовляв, газотранспортна система цієї країни — наша, російська, власність, а тому руки геть від транзитних заслінок, чітко продемонстрували чималі ризики, пов’язані зі злиттям газових систем.

Водночас російсько-білоруський газовий конфлікт підвищив в очах Москви цінність української ГТС і зміцнив бажання підім’яти її під себе. Не випадково саме цими днями в «Известиях» з’явилося інтерв’ю спецпредставника президента Росії в країнах СНД, колишнього посла РФ в Україні Віктора Черномирдіна під інтригуючою назвою «Поскреби русского — до украинца доскребешься». У ньому екс-посол стверджує, що «з цим об’єднанням усі погодилися, ніхто «ні» не сказав». А відповідаючи на запитання, «як об’єднуватися», Черномирдін явно радить зробити це «по-братському»: «»Газпром» і НАК — не зовсім однакові категорії. Порівну об’єднати, порівну розділити — так не буде. Розміри НАК і «Газпрому» мають значення. Велике». Цікаво, що при цьому Віктор Степанович неабияк розщедрився: «Ми завжди казали: приходьте, беріть родовища, розробляйте, видобувайте і продавайте за ту ціну, яку вважаєте за потрібну».

Із чим пов’язана така нечувана вербальна щедрість? Чи не продиктована вона тим, що попит на газ у Європі помітно падає? Як наслідок, із початку року видобуток «Газпрому» відстав від плану майже на 6 мільярдів кубометрів. Та й прогноз середньої контрактної ціни російського газу зменшився з $326 до $308 за тисячу кубометрів. У цих умовах будівництво Південного потоку стає дедалі проблематичнішим, й, отже, українську карту, благо міждержавні відносини нормалізувалися, «Газпрому» слід завжди тримати напоготові.

Вочевидь, незважаючи на нагоду трохи заробити на російсько-білоруському конфлікті, українська сторона не може йти на газове об’єднання з Росією із заплющеними очима. І тут заява Азарова про те, що злиття НАК «Нафтогаз України» і ЗАТ «Газпром» не буде, здобуває в української громадськості цілковите розуміння. Хіба що дещо бентежить її продовження: «Буде пошук організаційної форми, яка дозволить, як наш Президент сказав, синтезувати ефект роботи нашого «Нафтогазу» та «Газпрому».

Нагадаємо, що раніше голова «Газпрому» Олексій Міллер заявив: «Ми домовилися про можливе створення спільного підприємства на умовах 50 на 50 з розумінням того, що українська сторона вноситиме ГТС і активи видобутків, з боку «Газпрому» — активи видобутків». «Обговорення ведеться з українською стороною, це питання заполітизовується, при цьому економічний аспект не підлягає сумніву», — констатував Міллер, який наполегливо добивається поставленої мети. Відповідаючи на запитання про найближчі домовленості щодо злиття й поглинання за участю «Газпрому», він нещодавно сказав, що «крім злиття з НАК «Нафтогаз України», інших новин чекати не варто. Це єдиний актив, що належить до нашого «списку».

Отже, українському уряду слід було б прислухатися до людей з табору конструктивної опозиції. Екс-міністр фінансів України Віктор Пинзеник наводить щодо справи про злиття з «Газпромом» свій приклад: «Ви разом зі знайомим створюєте спільне підприємство на рівних умовах (50% на 50%). Внески робите своїми квартирами. Надзвичайно важливий юридичний момент — ви втрачаєте право власності на квартиру, воно переходить до СП. Ви просто стаєте власником половини СП. Вийти з такого СП, забравши свою квартиру або продавши свою долю, неможливо. За законодавством це може зробити лише інший партнер. Зрозуміло, хто диктуватиме умови викупу. Та й навіщо купувати, якщо можна користуватися безкоштовно?»

«Україна вже має сумний досвід створення СП «УкрГазЕнерго» зі спільного продажу газу, де рівні долі, — провадить далі екс-міністр. — Жодного разу з СП не вдалося витягнути дивіденди (доходи української сторони), бо неможливо прийняти рішення. А за серйозних фінансових можливостей партнера представник України в керівних органах таких СП є ним лише юридично», — прогнозує Пинзеник. При цьому він застерігає уряд нашої країни, щоб не продешевив у можливій нерівній угоді, оскільки «українська ГТС, особливо в частині сезонного накопичення, є монопольно унікальною», що, на його думку, дає українській стороні «шанс вийти на цивілізовані партнерські відносини з продавцем газу». «На жаль, цей шанс не використали», — зазначає екс-міністр.