Сто днів

Володимир ЛАНОВИЙ, голова правління організації «Народні фінанси», екс-міністр економіки:

— За ці 100 днів нічого особливо не змінилося: економіка перебуває у стані рецесії, на внутрішньому ринку ситуація погана, рівень добробуту залишається низьким і навіть має тенденцію до погіршення. Глибоких економічних реформ, які б вивели Україну на конкурентоспроможний рівень, немає. Можливо, ми почуємо про них пізніше, але 2010 рік уже втрачений для проведення таких інституційних реформ. Поки що країна знаходиться більше в стані очікувань і сподівань, ніж реальних дій та нових можливостей. Нових можливостей обмаль, а затримка з реформами поглиблює гіркоту економічної ситуації. Хоча до позитиву можна віднести знижку на російський газ. Завдяки цьому вдалося поліпшити ситуацію на валютному ринку України.

Якщо підсумувати, то за ці 100 днів влада не проявила себе як влада енергійна та перспективна. Поки що відчувається консерватизм, дія старими методами, відсутність нових ідей та цілей, які б об’єднали й надихнули. Поки що країна стоїть на місці. Хоча мої експертні очікування та сподівання ще не померли. Я вважаю, що відповідальність бюрократії за свої дії та нахабство при новій владі буде більш жорсткою.

Андрій КЛЯЧІН, кандидат політичних наук, директор аналітичного бюро «Система», Дніпропетровськ:

— Досягнення ста днів президентства В. Януковича виглядають дуже суперечливо. Із одного боку, йому вдалося переформатувати парламентську коаліцію й отримати працездатну Верховну Раду. Проте досягнути цього президентська команда змогла, переступивши через Конституцію, що вкотре створило небажаний прецедент для демократії в нашій країні. Опанувавши всю повноту влади, глава держави почав роздачу посад і наповнив своїми прибічниками всі органи влади, як у центрі, так і на місцях. У результаті замість скорочення штатів, вони виявилися роздутими, як ніколи. Крім того, потрібно враховувати, що до оточення В. Януковича потрапили люди з дуже різними поглядами — надалі це може негативно відбитися на єдності його команди. Поки що нова влада діє досить жорстко, але в цих діях немає системності й чіткого бачення майбутнього. Через це перспектива розвитку України може опинитися під великим питанням. Досить сумнівними, наприклад, виглядають перші кроки В. Януковича в зовнішній політиці — харківські угоди й зміцнення російського вектора. Разом із тим, Президент і уряд після операції «флот на газ» не пішли на подальше поглиблення співробітництва з Росією в газовій та енергетичній сферах. При цьому вони постійно повторюють, що курс на інтеграцію з Європейським Союзом продовжиться. Враховуючи подібне протиріччя, можна припустити, що зближення з Росією, якого чекав електорат В. Януковича, надалі може й забуксувати. Непослідовність простежується і в проведенні економічної політики. Звичайно, добре, що нове керівництво країни швидко домоглося прийняття бюджету на поточний рік, але багато представників малого та середнього бізнесу відчули себе обдуреними, спостерігаючи за новаціями в податковій політиці і триваючою практикою неповернення ПДВ. Крупний капітал, який підтримав кандидата від Партії регіонів, задоволений ситуацією доти, доки є дешевий газ. Як тільки цінова ситуація зміниться, почне змінюватися й ставлення до влади. У цілому, нинішній курс В. Янковича та його особисте положення залежать від єдності сил, які за ним стоять, як тільки вона порушиться — ситуація в Україні може дестабілізуватися.

Остап ДРОЗДОВ, автор та ведучий політичної програми «Прямим текстом» (УТ-Захід):

— Як на мене, сто днів Януковича — це шокова терапія для західних українців і сеанс прозріння для решти. Образно скажу Янукович — це персоніфікований символ великої частини сучасної України, яка є тут і зараз. А вона реально є: двомовною, в наймах у олігархів, безідейною, люмпенізованою, байдужою до історичної пам’яті, ностальгійною за якою-не-якою стабільністю, скептичною щодо українського патріотизму. Загалом — пост-совковою й малоукраїнською. Тому для мене сто днів Януковича — це торжество гіркої правди. Кожен мешканець України повинен зрозуміти, що арифметична більшість населення не несе в собі українського коду. Для більшості українців Україна — це просто територія для проживання. Янукович невипадково уособлює національний пофігізм, бо його значно більше кількісно й якісно. Я недарма вжив слово «прозріння». Особливо це стосується Західної України, яка є хранителем націонал-патріотичних цінностей. Галичина в особі Януковича має шанс лоб-в-лоб побачити реальну, а не уявну Україну. У ній національної ідеєю є експлуатація країни і споживацтво — як спосіб самоорганізації. Для сучасної України Янукович — цілком органічний глава держави. Тому Галичина не має жодних шансів пропагувати національні цінності в країні, де кожен третій хоче просто жити й не перейматися нічим, що є трошки складнішим і глибшим за «поїсти і заробити». За ці сто днів відбулася повномасштабна зачистка національного життя від стратегічних речей. Питання «Куди прямує Україна геополітично?», протекціонізм свого малого й середнього бізнесу, реабілітація спотвореної минувшини — це не для сучасної України. Усе це витісняють «коритні» інтереси не громадянина — обивателя. За сто днів Янукович почав будівництво країни для обивателів. А це звучить як діагноз: національну державу в Україні будувати неможливо — в принципі. І роль нового президента — більш ніж символічна. Його місія полягає в слові «згортання»: свободи слова, демократичних цінностей, національної ідентичності — загалом усього, що характеризує людину не як вузьколобого обивателя, а як ГРОМАДЯНИНА. Поза тим, у президентстві Януковича я вбачаю велику користь — він стане тестом на наявність українства в Україні. Кращого каталізатора годі й придумати. Якраз Янукович дуже скоро дасть нам відповідь: чи здатні свідомі українці бути сильними й дієвими? Ющенко приспав, Янукович може розбудити. Якщо й надалі буде собою.

Антон ФІЛІПЕНКО, президент Української асоціації економістів-міжнародників, доктор економічних наук, професор кафедри світового господарства й міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка:

— Владі можна поставити «задовільно з плюсом». Принаймні в економіці ми не бачимо різких негативних рухів. Є намагання, заяви, очікування... Але реальних кроків поки не дуже багато. Не справляють позитивного впливу й українсько-російські домовленості.

Проте, якщо порівнювати соціально-економічну сферу України та інших країн під час кризи, то треба зауважити, що минулий уряд у тяжкій ситуації все ж втримав рівновагу. Ми уникли таких ексцесів, як у Ісландії чи Греції. Тому, не дивлячись на політичні моменти, в нинішнього уряду є наступність. Ця команда отримала країну в соціально-економічній рівновазі, і намагається щось зробити. Є певні заяви про програму розвитку до 2020 року, про створення нового Податкового кодексу тощо.

Але це все поки що наміри. І їх буде нелегко реалізувати... Адже зараз дещо призупинився темп економічного зростання в порівнянні з попередніми місяцями, різко призупинилося надходження іноземних інвестицій. Крім того, зараз побоюються другої хвилі світової фінансово-економічної кризи. Уже виникають питання стосовно агресивності російського капіталу, приклад якої ми бачимо на українських металургійних комбінатах. І команді Президента треба серйозно готуватися до таких загроз.

Тобто підстав сподіватися, що все буде гладко, як було записано в передвиборній програмі, особливо немає. Однак, разом з тим, немає й підстав для паніки. Тож у цих умовах ми маємо сподіватися, що Україна все ж вийде з кризового стану на траєкторію економічного зростання... Але поки ми знаходимося в стадії очікування.

Тарас ВОЗНЯК, головний редактор культурологічного часопису «Ї»:

— За сто днів президентства Януковича відбулася блискавична консолідація влади. Можна по-різному її оцінювати — можна назвати впорядкуванням, а можна назвати й підпорядкуванням одній політичній силі, і це при тому, що ця політична сила взяла у виборах трішечки більше 30% реально існуючих в Україні виборців, що може викликати певну тривогу. Дуже багато тривожних сигналів у контексті виходу актуальної влади поза правове поле, виходу поза якісь світові норми демократичного співжиття — починаючи від свободи слова й закінчуючи свободою зборів. Це з одного боку. Із іншого — є тривожне очікування чогось подальшого, і в цьому контексті можна говорити лишень про те, що актуальна українська влада дещо спізнюється за тим, як розвивається міжнародна ситуація. Наприклад, це стосується газу, оскільки зараз ціна на газ у світі безпрецедентно впала, натомість наша влада показує ті угоди, відповідно до яких Україна отримала меншу ціну на газ, як величезний здобуток, хоча насправді це є загальна світова тенденція, яка триватиме дуже багато років. Наслідком цієї тенденції буде різке зменшення ролі Росії як постачальника газу — цей газ є просто-на-просто зайвим, він не має покупця, крім таких вільних покупців, як режим президента Віктора Федоровича Януковича. І в цьому сенсі виглядає трагікомічно — не тільки з огляду на той вінок, який скочив на нашого президента, а й на те, наскільки мислення чинної влади є інертним, наскільки воно не встигає за загальною ситуацією, наскільки вона взагалі не програмує, як розвиватиметься ситуація надалі. Коротше кажучи, політичне прогнозування й планування нашої теперішньої влади настільки короткозоре, що її погляд насправді не сягає далі хутора Михайлівського.

Вардкес АРЗУМАНЯН, львівський ресторатор:

— Сто днів президентства Януковича — це сто днів очікування. Причому очікування невідомо чого. Для мене як для бізнесмена це були сто днів незрозуміло яких реформ, сто днів очікування податкових канікул. Дочекалися: нам оголосили, що канікул не буде! Мало того, що канікул не буде — напевно, буде й скрута! Зрештою, як на мене, сто днів замало, аби оцінювати якусь роботу. Я пригадую, як Віктор Янукович говорив, що після ста днів прем’єрства Юлії Тимошенко він підніме народ і спитає з неї... Вважаю, що Президент тепер сам зрозумів, що це неправильно, бо за сто днів можна хіба зробити ремонт у тому кабінеті, до якого ти нещодавно зайшов. Щодо перспектив... Ще напередодні виборів Гільдія рестораторів підняла питання про зміну Державних будівельних норм для ресторанного бізнесу. Напередодні візиту до Львова Віктора Януковича перший віце-прем’єр пообіцяв ці норми переглянути. Скільки нам чекати? Стодвадцять днів? Двісті? Чотириста? Подивимося... Зрозуміло одне: якісні ресторани у нас з’являться лишень після того, як зміняться ДБН. А особливо з урахуванням специфіки Львова, бо ми не Київ, не Харків і не Донецьк — відкриття ресторанів у пам’ятках архітектури потребує цілком інших норм. Чекаємо...

Володимир ПРИТУЛА, керівник комітету з моніторингу свободи преси в Криму:

— Серед здобутків Президента Віктора Януковича у внутрішній політиці за перші сто днів можна відзначити лише один — швидке формування власних структур влади. Це було зроблено швидко, чітко, часом досить грубо і незаконно, часом неконституційними методами і не у відповідності з конституційними функціями, але люди відчули, що нова влада взялася за кермо. Ми всі знаємо, хто при владі, хто в опозиції. І цей грубий процес «монополізації влади» ще бумерангом відіб’ється регіоналам, коли доведеться звітувати по суті, а не по формі.

На жаль, за ці сто днів нова влада так і не змогла представити не тільки чіткої програми реформ, а навіть певних пропозицій чи їхній концепції, хоч кандидат в президенти Віктор Янукович говорив: «Я маю план!». Наскільки відомо, регіонали на місцях ще тільки збирають пропозиції від усіх політичних сил, щоб представити їх як свою програму.

Поки що можна лише констатувати, що більшість тих пропозицій, ініціатив та помилок попереднього уряду Юлії Тимошенко, які регіонали критикували, будучи в опозиції, тепер, ставши до влади, вони взяли на своє озброєння. Це і рекапіталізація проблемних банків, це і великий дефіцит бюджету, це і сліпа співпраця з Міжнародним валютним фондом. Новий уряд Миколи Азарова, не дивлячись на зміну його політичного кольору, є фактично механізмом для продовженням тих же методів роботи, що й раніше. Те, що обіцяли регіонали, і чого від них чекали виборці поки що не відбулося...

А це свідчить, що метою регіоналів було, перш за все, захоплення влади, а не реформи в суспільстві й у державі. Багато говорили, наприклад, про подолання розколу в суспільстві, але він не подоланий, а навпаки, ще поглибився, і те, що робить Президент Янукович, навпаки сприяє не об’єднанню України, а поглибленню цивілізаційного розколу. Я думаю, що ця проблема ще постане перед Президентом у всій її складності, але тоді вирішити її буде значно важче, ніж би це можна було зробити зараз.

У зовнішньополітичній сфері можна вважати здобутком Віктора Януковича те, що йому вдалося не посваритися ні з Сполученими Штатами, ні з Європою. Але це не є його заслуга, бо той факт, що США зараз проводять перезавантаження всієї своєї політики на всіх напрямках, а Європа зайнята своїми внутрішніми проблеми значно спростило завдання його адміністрації розпочати входження в ці структури без особливих проблем. Разом із тим, його різкий крен в бік Росії призвів до бездарної — за копійки! — здачі стратегічних позицій України перед східними партнерами. Український народ і держава фактично не отримали ніяких дивідендів від безпрецедентного продовження строку оренди військової бази в Криму під Чорноморський флот, натомість зиск від цього мають лише ті бізнесові структури, які отримають дешевий газ для своїх підприємств як плату за підтримку Януковича на виборах. Здешевлення газу більше не матиме ніяких наслідків ні для української економіки загалом, ні для українського народу. Більше того, це зашкодить перспективі розвитку країни, оскільки не примушуватиме нашу економіку впроваджувати енергоекономні технології, та шукати нових джерел енергії. Загалом, це грубий прорахунок нової влади.

Володимир ФЕСЕНКО, політолог, директор Центру політичних досліджень «Пента»:

— Я оцінюю сто днів нового Президента досить неоднозначно. Слід відзначити, що він дуже швидко вирішив питання концентрації влади в своїх руках і сформував новий політичний режим. Ніхто не очікував від Партії регіонів формування коаліції в парламенті в такі стислі строки, оскільки були певні політичні та правові аспекти, що заважали цьому. Саме концентрацію влади в своїх руках можна вважати основним досягненням Президента за цей термін. Суспільство ж у свою чергу отримало певну стабілізацію, оскільки відсутність конфліктів між Президентом, ВР та урядом дає змогу системі державної влади працювати в нормальному режимі. З іншого боку, така концентрація влади Президента створює небезпеку формування режиму керованої демократії. Незважаючи на такі ризики, вибір між керованою й конкурентною демократією все ж зберігається.

У зовнішній політиці головною відзнакою перших ста днів стало масштабне й стрімке зближення із Росією. Концентрованим виявом чого стали харківські угоди. З одного боку, це має й позитивну сторону — нейтралізацію старих конфліктів між Москвою та Києвом. Проте таке зближення призвело до зміщення орієнтирів у зовнішній політиці й до втрати балансу інтересів між Заходом і Сходом. Крім того, це зближення викликало значне внутрішньополітичне збурення, піком якого стали події в Раді 27 квітня (ратифікація харківських угод).

Якщо говорити про зовнішню політику узагальнено, слід наголосити на тому, що Януковичу вдалося підтримати на високому рівні, навіть активізувати контакти України із світовими лідерами, керівництвом ООН. Також було збережено курс на європейську інтеграцію та пожвавлення переговорного процесу з Європейським Союзом. Продовжилася підготовка базової угоди про асоціацію й зону вільної торгівлі та візового режиму.

Позитивом є ухвалення бюджету, негативом — те, як він був ухвалений. Та власне й сам бюджет можна сприйняти досить неоднозначно, оскільки є великий прихований дефіцит. Скоріше саме з дефіцитом бюджету пов’язана відсутність домовленостей із Міжнародним валютним фондом. Тому що новій владі не вдалося в межах ста днів підписати цю угоду.

Неоднозначною є ситуація з реформаторським процесом у державі. Позитивом є анонсування реформ і початок процесу, але за сто днів не було підготовлено чіткого плану. Скоріше за все, план реформ від Януковича ми почуємо в ті дні, коли буде оголошено послання Президента до українського народу.

Олександр ПАЛІЙ, експерт із питань зовнішньої політики, кандидат політичних наук:

— Одне з найбільших «досягнень» нинішньої влади — це той факт, що цілі сфери державного управління були віддані іноземній державі. Мається на увазі гуманітарна сфера та сфера безпеки. Політика нового керівництва у цих напрямках спрямована повністю на курс іншої держави і проти інтересів України з метою деструкції підстав української державності й завдання максимальної шкоди Україні. Мені здається, що маючи такі цілі й політику в цілому, бути українським Президентом дуже складно.

Президента України в Україні ще немає. Людина просто функціонує на цій посаді, закриваючи очі, або ж і сприяючи діяльності влади, спрямованої проти інтересів України як держави. Президенту на сьогодні не вдалося стати главою всієї держави. Розповідаючи про ідейне, нехай не ідеологічне об’єднання Заходу і Сходу України, Партія регіонів, прийшовши до влади, зробила все з точністю до навпаки.

Сергій ДАЦЮК, експерт корпорації стратегічного консалтингу «Гардарика»:

— Є можливість порівнювати із попереднім президентом Ющенком. У такому випадку, порівняння йде на користь Віктора Януковича. Тому що 100 днів Ющенка були просто нульовими, ніякими, без жодних видимих результатів.

Перше, що можна зафіксувати, це досить висока політична активність як Президента так і нової влади загалом. Друге — як не є, але влада діє командою. В них немає таких суперечок і розколів, які демонструвала «помаранчева» команда. Інша справа, подобається громадськості політика, яку вони здійснюють, чи ні, але вони діють із концептуальним змістом. Третє — команді Януковича вдалося маргіналізувати опозицію, яка була абсолютно не готовою ні до владних ідей, ні до способу їхньої реалізації. Більшість із того, що робили регіонали, — це лише продовження «помаранчевих» ідей, тому критикувати опонентів за свої ж напрямки опозиціонерам не на руку. Четвертий момент — Януковичу вдалося досить швидко покращити відносини із Російською Федерацією, що за останні три роки було болючим питанням для нашої зовнішньої політики.

Щодо перспектив і недоліків. Може так статися, що згадана вище активність влади була зумовлена небагатьма ідеями, які вже успішно реалізовано. Ця владна команда, як і попередня, немає свого власного бачення майбутнього не те що на 20 — 30 років, а навіть на найближчі п’ять під час власної формальної каденції. Тому можна прогнозувати зниження політичної активності. А оскільки вони зафіксували пріоритет приватних інтересів над суспільними, їхні приватні інтереси будуть пересікатися, що може призвести до конфліктів всередині владної команди. Конфлікти в свою чергу будуть підсилювати опозицію, можливо навіть, ми переживемо виникнення опозиції з лав нинішньої владної команди. В такому випадку парламентська опозиція значно підсилиться і перестане бути маргінальною.

З іншого боку, продемонстрований спосіб вирішення питань із нашим північним сусідом — Росією — говорить про те, що довгострокові, перспективні інтереси суверенітету були покладені знову ж таки під інтереси приватні.

Суверенітет був публічно, без будь-якої серйозної критики, проданий за зниження цін. Тим самим на багато років було законсервовано економічну структуру — небажання олігархів вкладати кошти в технологічні інновації в хімічній та металургійній промисловості, структуру бюджету, який вочевидь буде наповнюватися з «металургії» та «хімії». Було створено серйозні перепони для структурних реформ в економіці. Зрештою, найбільша небезпека в тому, що ми так і не побачили стратегічного підходу, а побачили лише програму, продовжуючи практику «шарахання» або циклічної політики.

Віктор МОЙСІЄНКО, директор Інституту філології та журналістики Житомирського державного університету імені Івана Франка, професор, доктор філологічних наук:

— Насамперед говорю як громадянин України. Позитив перших кроків нової влади є те, чого не зробив президент Віктор Ющенко за свій п’ятирічний термін. Віктор Янукович вибудував швидко і потужно владну вертикаль, поза Конституцією, порушуючи норми діяльності Верховної Ради. Сьогодні в країні справді є Президент, на якому фактично замикається і виконавча, а якщо це буде робитися в стилі нового глави держави, то невдовзі й судова влада замкнеться на ньому. Щодо інших аспектів, то складається враження, що в культурно-мовній розбудові нова влада поставила собі за мету бачити громадян, які спілкуються тільки однією мовою, і для них створювати максимально комфортні умови. За 100 днів перебування на посаді В. Януковича з Кабміну, Адміністрації Президента не видано жодного рішення, жодного указу на підтримку, на забезпечення впровадження української, тобто державної мови. Натомість уже з Міністерства освіти та науки — основним рушієм усіх антиукраїнських випадів виступає сам його глава — було кілька пропозицій, які обмежують українську мову. Щоправда, подається це так, що, крім українців, в Україні живуть національні меншини, і чому ми обмежуємо, наприклад, права угорців, румунів, болгар, кримських татар, які компактно проживають, розмовляють своїми національними мовами, і толерантно не згадується про російську мову. Нібито дбають передусім про реалізацію мовних прав інших національних меншин. Я сказав би, що за 20 років незалежності питання про обмеження російськомовних громадян жодним чином не виявлялося. Не знаю, хто на собі відчув якісь утиски чи перегини в тому, що українська мова десь вийшла на такий рівень, що нібито зовсім задавила в Україні російську мову. Але за три місяці керівництва нової влади якраз і було здійснено низку зворотних кроків, зокрема Міністерством освіти та науки. Перше — необов’язковість здавання тестів державною мовою. Зрозуміло, не йдеться, що дбали про угорців, румун, поляків, білорусів. Ідеться про те, щоб дозволити складати ці тести російською мовою. Друге — крок не настільки актуальний і важливий для навчального процесу, але в плані культурно-мовному і, так би мовити, ідеологічному це характеризує позицію міністра — скасування державного іспиту з української мови на напрямках професійного навчання. Цей курс в усіх університетах закінчувався державним іспитом, а зараз завершується просто семестровим. Наступні заплановані кроки — російська мова і російська література, як заявляє міністр, мають бути впровадженими як предмет. Як керівник Інституту філології та журналістики, я не заперечую проти того, щоб запровадити такий предмет. Але тоді треба, щоб було також, наприклад, запроваджено польську мову і польську літературу — хто може зараз виміряти обсяги та рівень вищості або нижчості Пушкіна і Міцкевича? Якщо Пушкіна вивчати його рідною мовою, то й Міцкевича теж слід так вивчати. Чи в нас такий підхід — хто нас більше пригнічував, ту мову треба й більше шанувати? Під польським гнітом ми були півтора століття, а під російським — близько трьох століть. Чи, можливо, Кабінету Міністрів, Президентові потрібно повернутися обличчям до громадян України та усвідомити те, що потрібно робити якісь кроки на предмет впровадження української мови? Влада ніби ставить питання, щоб усі народи комфортно почувалися в Україні, а як бути українцям? Коли Українська держава починає вибирати для себе якусь одну національно-культурну меншину та її надбання виставляти на якийсь особливий щабель, то як бути білорусам, полякам, угорцям, болгарам? І найголовніше, тут ще й українці є, між іншим. Це треба нагадати представникам Кабміну — так склалося, що його голова і десь п’ять міністрів не розмовляють українською мовою. Факт дивовижний. Такого, мабуть, ще не було.

Українці за останні п’ять років зробили державний культурно-мовний прорив. Так це стало відчутно, що в Україні формується громадянин України, який, опиняючись за її межами, веде з будь-яким громадянином іншої країни нормальний діалог, нормальну дискусію з позиції українця. Тому й хочуть переписати українську історію, а ще — щоб українська мова була відкинута в часи Радянського Союзу.

ДО РЕЧI

Експерти вкрай негативно оцінюють результати перших 100 днів діяльності Президента України Віктора Януковича. Про це зазначається в оприлюднених учора на прес-конференції результатах експертного опитування «100 днів Президента Віктора Януковича», проведеного фондом «Демократичні ініціативи». «У цілому, 19 експертів, які взяли участь в опитуванні, оцінили перші дії Президента Віктора Януковича критично і вкрай негативно», — заявила науковий керівник фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна. За її словами, згідно із запропонованою в методології дослідження оцінювальною шкалою від 0 до 10 балів, середня оцінка діяльності глави держави склала 2,7 бала.

До негативних дій експерти віднесли (за рівнем значущості): підписання харківських угод із Росією; формування уряду та кадрові призначення; заяви Президента про позаблоковий статус України і відсутність у неї євроатлантичних перспектив; підтримку Президентом дій фракції Партії регіонів щодо створення коаліції з окремими депутатами у Верховній Раді; дії глави держави в гуманітарній сфері; відсутність системного бачення необхідних реформ; імітація боротьби з корупцією; неправовий характер дій, постійне ігнорування Конституції та законів України; монополізацію впливу на суди; облаштування інфраструктури для полювання в Сухолуччі.

Серед позитивних результатів діяльності були відмічені (за рівнем значущості): підписання угоди про демаркацію російсько-українського кордону; відновлення керованості системи державної влади; заява Президента про пріоритетність європейської інтеграції; підписання закону про Державний бюджет на 2010 рік; створення Комітету з економічних реформ при Президентові України.