Сто гектарів конфлікту

Найближчим часом за околицею села Красне Поле, що у тридцяти п’яти кілометрах від Миколаєва (Миколаївський район) на сотні гектарів землі, засіяних пшеницею, спалахне битва. Можливо, це буде битва за врожай, а можливо — банальний мордобій. Поки ще неприбране поле з хлібом може стати причиною «громадянської війни» районного масштабу між «реформованими» селянами.

Місцевий радгосп ім. Тельмана, який об’єднав землі Ульяновської сільради, куди входить і невелике село Красне Поле, прославився ще на початку 90- х: коли стало «можна», відразу три десятки селян пішли на «вільні хліби», організувавши фермерські господарства, — такої концентрації фермерів не було в жодній області України. Відтоді й існують поряд — фермери і радгосп, котрий перетворився 1996 року на акціонерне товариство, але не змінився по суті. Як і в багатьох інших екс- колгоспах, тут роками не виплачується встановлена зарплата і натуроплата, не вирішуються побутові проблеми, постійно «пропадає» урожай. Як, наприклад, три роки тому, коли урожай соняшника було повантажено на баржу і відправлено за кордон. Але до покупця «не дійшов»: селянам оголосили, що баржа... затонула.

До кінця 90-х років «дозріли» й інші «акціонери-радгоспники». У травні минулого року з АТ ім. Тельмана вийшов начальник механізованого загону, який заснував своє ТОВ «Берегиня» — і до нього зі своїми паями пішли 60 осіб. Ще кілька десятків селян зі своєю землею перейшли до ТОВ «Добробут», яке створив головний агроном, що також вийшов з радгоспу.

А після торішнього указу Президента України про реформування АПК відділятися вирішили і селяни «другого відділення радгоспу ім. Тельмана» — жителі села Красне Поле, всі 48 осіб. На їхні об’єднані земельні паї їм дісталося розташоване поруч із селом поле площею 100 гектарів, яке обробляється ними все життя. Свою землю, засіяну минулого року, ще у бутність в АТ, озимою пшеницею, вони вирішили віддати в оренду фермерському господарству «Кит і Кос», власники якого, фермери Костянтин Кит і Володимир Кос, успішно працюють уже кілька років.

Заяви краснопільців про виділення їм землі було задоволено: 9 березня 2000 року Ульяновська сільрада зареєструвала договори оренди про фактичне використання земель. Однак у рішенні про виділення поля з’явилася приписка: «після збору врожаю». Пізніше обласне управління земельних ресурсів визнає незаконним таке рішення, пославшись на те, що «відповідно до вимог ст. 22 Земельного кодексу України право власності на землю виникає після отримання документа, що засвідчує це право. У цьому випадку такими документами є сертифікат на право на земельну ділянку (пай) і договори оренди земельних ділянок (паїв), укладені між власниками сертифікатів і головою фермерського господарства». Але тоді фермери погоджувались на компроміс:

— Вийшло так, що ми взяли в оренду землю, але використати її, зібрати урожай і розплатитися з людьми не можемо, — розповідає Костянтин Кит. — З точки зору економіки випадає цілий рік — адже отримати урожай з цієї землі ми зможемо тільки наступного літа. Тоді ми запропонували, щоб АТ залишило до збору урожаю це поле собі, а нам дало інше, яке ми тоді, навесні, могли б засіяти, а восени зібрати урожай і розплатитися з людьми. Але надійшла відмова.

Три місяці пішло у фермерів на ходіння по інстанціях. Тепер вони вже наполягали на отриманні тільки «своєї» землі — всі терміни для обробки альтернативного поля вже минули. У результаті 23 червня постанову на адресу голови правління ВАТ ім. Тельмана Михайла Доленка виніс головний державний інспектор з використання й охорони земель у Миколаївській області Володимир Янчук: «Враховуючи те, що спірну земельну ділянку площею 100 га було засіяно озимими 1999 року і при цьому вами не було враховано прав третіх осіб, які згідно з Указом Президента України мають право безперешкодного виходу із сільськогосподарського підприємства зі своїми земельними паями, вимагаю припинити здійснення будь-яких перешкод забезпеченню органами місцевого самоврядування конституційних прав громадян, а питання компенсації завданих витрат, пов’язаних із використанням даної земельної ділянки, у десятиденний термін вирішити цивілізованим шляхом переговорів на підставі економічних розрахунків чи у судовому порядку».

Фермери готові і на переговори, і на компенсацію витрат. Голова Михайло Доленко продовжує наполягати на тому, що урожай має зібрати АТ.

— Суперечка йде не про землю, а про майно. Урожай — це майно, яке належить акціонерному товариству. Якщо фермери не згодні, то остаточне рішення повинен прийняти суд, — заявив він у бесіді з кореспондентом «Дня».

— Який суд? — не розуміє К. Кит. — Суд може розглядати справу і місяць, і рік. А урожай уже ось-ось треба збирати.

Тим часом конфлікт з «верхів» скотився «в низи»: селянам, які залишилися в акціонерному товаристві, оголошено, що пшениця належить їм — і вони всерйоз мають намір її збирати. Водночас мешканці Красного Поля заявили, що не пустять «чужі» комбайни на своє поле, яке захищатимуть будь- якою ціною, — і виставили охорону. До встановлених термінів жнив лишилися лічені дні...

Тим часом, як передає наш кореспондент Вадим РИЖКОВ , виступаючи у Дніпропетровську на нараді керівників Всеукраїнського громадського комітету з підтримки земельної реформи, голова комітету академік Василь Шепа повідомив: незважаючи на те, що селянам видано на руки 6,2 млн. земельних сертифікатів, а під час реорганізації господарств укладено 5,5 млн. договорів оренди, власність на землю закріплено всього лише 306 тисячами державних актів. Внаслідок цього може скластися ситуація, коли урожай потрапить до рук зовсім не тих, хто обробляв землю. Посприяють тому, як завжди, і договори про постачання пального, укладені під заставу майбутнього урожаю, недоступність банківських кредитів і неможливість отримати їх під заставу землі. «Ідеологічно правильний указ Президента про реформування АПК, — зазначив академік, — спізнився на кілька років». А сама реформа, через відсутність потрібних законів, тепер може затягнутися на десятиріччя. Головною перешкодою для перетворень, на думку голови громадського комітету, є та обставина, що свої позиції на селі зберегла «стара номенклатура» — 72% реформованих господарств очолили колишні голови колгоспів, і вони «роблять все, щоб зберегти землю у своїх руках».

Про численні подібні факти повідомляли на нараді активісти комітету з різних областей України. Селянам, які ризикнули вимагати виділення землі в натурі, «відрізають» воду, виділяють гірші наділи, примушують укладати невигідні договори оренди. Тільки на Дніпропетровщині до комітету надійшло близько 6 тис. скарг, вирішувати які доводиться за участю облдержадміністрації, облради і правоохоронних органів. А в сусідній Запорізькій області, де до захисту селян підключився доброчинний Фонд ім. Нестора Махна, за словами його керівника, не допомагає навіть звернення до Києва, куди у місцевого начальства «дорога намазана салом».

Тим часом земляки легендарного батька з Гуляйпільського району налаштовані на боротьбу вельми рішуче. Вони, судячи з виступу на нараді, вважають, що саме зараз настав момент втілити в життя головний махновський лозунг — «Земля і воля».

КОМЕНТАР

Іван САМАГАЛЬСЬКИЙ, голова комітету з матеріально- технічного забезпечення Асоціації фермерів України:

— Факти, наведені у матеріалі з Херсона, на жаль, не поодинокі: аналогічні конфліктні ситуації трапляються цього року і в інших регіонах. Якщо ж оцінювати земельну реформу взагалі, то вона, на думку асоціації, пройшла задовільно, хоча й не зовсім так, як сподівалися сільгоспвиробники: для неї характерним було бачення проблем «зверху», а не «знизу». Селянам був нав’язаний такий механізм передачі землі, який багато в чому їх не влаштовував.

Поставлені в умови, за яких можна розраховувати лише на власні сили, сільгоспвиробники мобілізували внутрішні ресурси і «вкинули» в економіку додаткові кошти. Завдяки цьому держава втратила набагато менше, ніж вона втрачала тоді, коли протяом багатьох років фінансувала сільське виробництво. Відчувши себе господарями землі і повіривши в те, що держава не буде втручатися в їхні справи, селяни, звичайно, пішли на певний ризик, однак загалом держава матиме позитивний результат.