Суд заборонив газетну публікацію
23 серпня суддя Печерського місцевого суду міста Києва Іваненко Ю. Г. заборонив тижневику «2000» публікацію продовження статті про керівників «Даміана-банку», яких 13 місяців тому швейцарський суд визнав винними у фінансових махінаціях, а також інші публікації, які стосуються Юрія Сидоренка — одного з підсудних швейцарської Феміди. Позов про захист честі, гідності та ділової репутації до суду подав сам Юрій Сидоренко. Ухвала суду не містить мотивацій даного рішення, але встановлює термін — 15 днів — для подання апеляційної скарги. Виносячи цю ухвалу, суддя керувався статтею 152 Цивільного процесуального кодексу України, яка передбачає, що з метою забезпечення позову суд може винести ухвалу про припинення якихось дій у тих випадках, коли невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Сьогоднішній номер газети «2000» вийшов друком з порожнім місцем на сьомій шпальті, де замість статті розміщено повідомлення: «Матеріал, запланований редакцією на цю сторінку, заборонено до друку з цензурних міркувань Печерським районним судом міста Києва».
В Україні Конституцією гарантована свобода слова. Як можна кваліфікувати дії суду, який на десятому році незалежності виносить рішення про заборону друку журналістського матеріалу, при цьому навіть не спробувавши якось обгрунтувати свої висновки? Невже цензура повертається — вже у новому, більш цивілізованому вигляді, під прикриттям суду? Чи не означає це, що суд в ім’я захисту невідомо чиїх інтересів може у нас обмежити конституційне право громадян отримувати всю інформацію, що не становить державну таємницю? І, нарешті, технічне питання: а якщо стаття буде опублікована в іншій газеті?
