Судити Президента Кучму треба

Отже, за результатами роботи комісії він доповів парламентові про відкриття за кордоном валютних рахунків сином колишнього президента Леоніда Кравчука Олександром, про обставини перерахування на цей рахунок чималих грошових сум та про інші факти розкрадання валютних коштів високопоставленими чиновниками. Г. Омельченко підкреслив, що ця інформація буде водночас й відповіддю фракції «скривджених соціал-демократів», котрі докоряли йому у використанні службового становища в особистих цілях і у наклепі на есдека №1 Л. Кравчука.

До речі, й екс-президент, і народний депутат Юхим Звягільський, котрий проходить у омельченківскій справі «Бласко», завчасно залишили залу. Якби тут був Л. Кучма, то і йому б, напевно, довелося зробити те ж саме. Оскільки Омельченко пред'явив залу також доручення, підписані рукою колишнього прем'єр-міністра Л. Кучми, що зобов'язували підлеглих йому осіб здійснювати незаконні фінансові операції по переведенню валюти з України на рахунки іноземних фірм. Відповідаючи на запитання депутатів, Г. Омельченко покаявся в тому, що до певного моменту вірив Л. Кучмі й особисто доповідав йому про результати розслідування, які потім, як правило, йшли в пісок. Й одного разу полковник СБУ Г. Омельченко після однієї з таких доповідей навмисне затримався в приймальній Президента. Рівно через сім хвилин там були високопоставлені чиновники, про зловживання яких йшлося в доповіді Г. Омельченка.

Згодом у кулуарах парламенту Г. Омельченко сказав журналістам, що єдине, чого він домагається своїм розслідуванням, це — справедливого суду над обома президентами. Якщо такого суду не буде, то, на його думку, в Україні можливий румунський варіант. Але особисто він думає, що Україні більш підходить варіант Південної Кореї, де нещодавно засуджено двох екс-президентів.