Степашин мав би стати ширмою для успішної діяльності Аксьоненка на благо сім'ї — але, підбадьорений підтримкою Думи та політичної еліти, яка поставилася до нього без роздратування, спробував стати дієздатним прем'єром. І саме в цьому, ймовірно, була його головна провина перед Кремлем. Не випадково в перші дні після сформування уряду Степашина Борис Березовський заявив, що новий прем'єр — не його вибір. Не випадково на зустрічі зі Степашиним Єльцин ніяк не пояснив причини відставки глави уряду й лише через декілька годин заявив, що річ зовсім не в самому Степашині, а у виборі ним, Єльциним особисто, наступника — Володимира Путіна, колишнього секретаря Ради безпеки та директора ФСБ, поспiхом призначеного першим віце- прем'єром і відразу ж в.о. прем'єр-міністра.

Ця заява Єльцина й має, вочевидь, надати тому, що відбувається, зв'язок з політичною логікою.

Якщо відставку Черномирдіна ще можна було пов'язати з погіршенням ситуації в економіці, якщо відставка Кирієнка пояснювалася наслідками кризи 17 серпня, якщо відхід Примакова можна було пов'язати з ретроградними поглядами глави уряду та його симпатіями до комуністів, то відставку Степашина і дійсно пояснити нічим, окрім того, що Єльцин вирішив обрати наступником когось іншого — а «наступник» у Росії і означає «прем'єр-міністр».

Виникає, однак, запитання, чому це раптом суспільство, як до того закликає Єльцин, має консолідуватися навколо маловідомого Путіна? Чи проголосують за нього депутати Державної думи, чи ця кандидатура запропонована ним тільки для того, щоб вони її відкинули і позбавилися передвиборних штабів у кабінетах Держдуми напередодні призначених на 19 грудня виборів? І чи дійсно Єльцин всерйоз налаштований на проведення виборів президента Росії вчасно?

Відставка Степашина може означати лише те, що політичний рубікон пройдено. Сім'я всерйоз стурбувана збереженням єльцинського режиму — з Борисом Миколайовичем чи без нього. В інтересах цього збереження можуть бути зроблені найнесподіваніші та неадекватні кроки — сутичка, яка давно очікувалася і починається в цей час на Кавказі за Дагестан надає для цього непогані можливості. Усунення з політичної арени опонентів — причому не тільки із середовища комуністів, але насамперед незадоволених із самої партії влади (таких, як Юрій Лужков). Дострокова відставка Єльцина з передачею президентських повноважень… Путіну? Чи все ж таки не Путіну? Елементи надзвичайного стану — все це може цілком входити в наміри сім'ї. Розлючена невизначеністю свого становища еліта, яка відчула до того ж у повну силу слабкість і залежність Єльцина, розпочне тим часом щосили тягнути ковдру влади на себе — і чим більш незручно це робити в Москві, тим зручніше — в регіонах. Регіональна еліта вже показала, що не готова виконувати всі вказівки Кремля, коли всупереч наполегливим побажанням Єльцина не відмовилася від формування блоку, що контролюється республіканськими президентами руху «Вся Россия» з лужковським «Отечеством» (і, до речі, відмовилася поставити Сергія Степашина першим номером у передвиборному списку нового об'єднання — вже тоді деякі спостерігачі пророкували швидку відставку прем'єра). І від цієї еліти Кремль може чекати нових неприємних сюрпризів.

Нам іще належить зрозуміти, з чим ми зіткнулися — кризою знесиленого режиму Єльцина, що чіпляється за владу, чи розкладом самої російської державності...

КОМЕНТАРІ

Лідер фракції КПРФ Геннадій ЗЮГАНОВ вважає, що попри виданий указ про призначення 19 грудня парламентських виборів, вони все ж можуть не відбутися через введення в країні надзвичайного стану. Зюганов заявив: «Поки в Кремлі сидить Єльцин з усім своїм домашнім політбюро, нікому в країні до ладу працювати не дадуть». Окрім того, він вважає, що відставка уряду С.Степашина, який перебував при владі не більше 80 днів, — це «акт проти всієї країни». У зв'язку з цим, вважає лідер комуністів, обидві палати парламенту повинні зібратися на спільне засідання, щоб внести поправки в конституцію, які «обмежують самовладдя однієї людини».

Кажучи про внесену на розгляд Держдуми кандидатуру Володимира Путіна на посаду нового прем'єр-міністра, Г.Зюганов зауважив, що «Путін і Степашин з однієї команди — і принципової різниці між ними немає».

Колишній виконавчий секретар СНД Борис БЕРЕЗОВСЬКИЙ у ексклюзивному інтерв'ю Інтерфаксу заявив, що вважає «величезним мінусом для країни» часту зміну уряду. На його думку, рішення президента про відставку уряду Сергія Степашина — суто політичне. «Воно пов'язане з бажанням влади створити власну політичну силу, здатну боротися за парламент», — підкреслив він.

Губернатор Красноярського краю Олександр ЛЕБЄДЬ упевнений, що «президент, який змінив за рік чотирьох прем'єрів, не може виглядати в хорошому світлі». «Коли всі підлеглі поспіль погані, то поганий начальник — це перевірено практикою», — сказав О.Лебєдь Інтерфаксу, коментуючи відставку прем'єра Сергія Степашина. «З 1982 року по 1985 рік в рік ховали по одному генсеку (ЦК КПСС), а зараз за рік змінили чотирьох прем'єрів. Це одне й те ж явище, але вияв різних його граней», — підкреслив він. «І все закінчиться так само», — зазначив Лебєдь.

Радник президента Грузії з питань міжнародного права Леван АЛЕКСИДЗЕ назвав «повною несподіванкою» рішення президента Росії Бориса Єльцина відправити в понеділок у відставку уряд. Прем'єр- міністр Росії Сергій Степашин зарекомендував себе дієвим політиком, про що, зокрема, свідчать і проведені минулого тижня в Москві зустрічі урядових делегацій Росії та Грузії, які додали імпульс розвитку двосторонніх відносин», — сказав Л.Алексидзе.

Кандидат у президенти України, лідер Соцпартії Олександр МОРОЗ вважає, що «відставка російського прем'єра, можливо, вплине на відносини РФ з Україною, але трохи». «Ми звикли до зміни прем'єрів у Росії, і це вже не є політичною сенсацією», — заявив він.

За словами О.Мороза, «не можна скидати з рахунку і те, що, можливо, просочилися чутки, що С.Степашин думає брати участь у нових президентських виборах, зокрема, були не дуже переконливими його заперечення на це запитання, поставлене йому нещодавно у Вашингтоні». «Це в Москві, як проте і в Києві, автоматично веде до відставки прем'єра», — підкреслив лідер українських соціалістів.

За словами О.Мороза, «яскравий приклад цього — Павло Лазаренко». «Доки Лазаренко не претендував на реальну владу в уряді і не зарікався щодо президентства країни, то був кращим другом і соратником Леоніда Кучми. Однак тільки- но заїкнувся про це, відразу знайшли, що йому ставити у провину...» — заявив О.Мороз.

Прес-секретар глави держави Олександр МАРТИНЕНКО

заявив Інтерфаксу-Україна, що «Україна зацікавлена в політичній і економічній стабільності в Росії, оскільки економіки цих двох країн тісно взаємопов'язані» і що останні події в Москві, пов'язані з відставкою прем'єр-міністра Сергія Степашина, не призведуть до дестабілізації економічної та політичної ситуації в Росії.

Перший віце-прем'єр-міністр України Анатолій КІНАХ заявив, що «зміни в структурі уряду РФ завжди супроводжуються ускладненням питань, пов'язаних із реалізацією домовленостей, яких досягнуто по українсько-російському торгово-економічному співробітництву». Він висловив надію, що події, які відбулися в уряді РФ, не вплинуть на стратегічне партнерство України та Росії. «Нам дуже хотілося б, щоб формування і затвердження нового складу уряду Росії було завершено в найкоротші терміни», — підкреслив він. Свою надію на швидке формування російського уряду А.Кінах пояснив осінньо-зимовим періодом, «коли чимало питань, з точки зору енергетичної безпеки України, загострюються». На його думку, «дуже важливо, щоб спільна українсько-російська робота, незважаючи на дуже серйозні зміни в російському уряді, а також досить високий рівень політичного напруження в Україні, була заснована насамперед на рівноправній основі, на об'єктивних ринкових механізмах».

Нічого доброго для України від зміни кабінету в Москві не чекає перший заступник директора Інституту українсько- російських відносин Анатолій ГУЦАЛ . На його думку, новий російський уряд почне заново вирішувати ті ж самі питання українсько-російських відносин, які вже почасти вирішено з урядом попереднім. А позаяк після заяви Бориса Єльцина про призначення свого «офіційного» спадкоємця все в діяльності нового голови уряду буде поставлено на кон президентських виборів, а, за поширеною у Росії думкою, найкращий спосіб набрати «політичні очки» в електорату в відносинах з Україною, це — проявляти твердість, то можна чекати жорсткішої російської позиції.

Відставка Сергія Степашина і призначення на його місце Володимира Путіна, а також проголошення останнього «спадкоємцем престолу» є, на думку Гуцала, наслідком намагань найближчого оточення Єльцина перерозподілити на свою користь фінансові потоки в Росії. Фінансист родини Єльцина Роман Абрамович та голова його адміністрації Олександр Волошин підштовхнули російського президента до «останнього і рішучого бою», сказав Гуцал кореспонденту «Дня» Олексі ПІДЛУЦЬКОМУ .