«Свої» і наші
Богдан Ступка отримав приз за кращу чоловічу роль на Московському кінофестивалі.
Минулими вихідними традиційно помпезною церемонією та показом першого російського блокбастера «Нічний дозор» у кіноконцертному залі «Пушкінський» завершився черговий Московський міжнародний кінофестиваль.
Як і у вечір відкриття, ритуал освячували своєю присутністю зірки першої величини. Півтора тижні тому це були Тарантiно з Девідом Керрадайном, а минулої неділі — Меріл Стріп, яка отримала спецприз «За підкорення вершин акторської майстерності та вірність принципам школи Станіславського», Емір Кустуриця («Срібний Георгій» за внесок у кіномистецтво) й Ізабель Аджані (остання була присутня просто так). Такого напливу знаменитостей на фестивалі не спостерігалося давно: приємний сюрприз для глядачів і російської влади. А ось рішення основного журі, очолюваного відомим англійським режисером Аланом Паркером (як і інших — ФІПРЕССІ та журі російської кинокритики), несподіваними назвати не можна. Переміг, цілком і безсуперечно, російський кінематограф.
Ця перемога має відчутний і відрадний український відтінок. Більше того: кращим актором фестивалю з відповідним врученням «Золотого Георгія» визнано Богдана Ступку, видатного вітчизняного виконавця, керівника Національного театру імені Івана Франка — за роль Батька в фільмі Дмитра Месхієва «Свої». Георгія дали й самому фільму як найкращому на фестивалі, і Месхієву — за режисуру. У думках із головною фестивальною інстанцією зійшлося й Журі російської кiнокритики (що велика рідкість), присудивши «Своїм» приз «за адекватний показ окремої людини всередині історичних подій». Стрічці Месхієва відійшла й нагорода від Федерації кіноклубів. Крім того, найкращою картиною російської програми паралельне журі назвало «Мій зведений брат Франкенштейн» Валерія Тодоровського, успіх якого чималою мірою пояснюється операторською роботою киянина Сергія Михальчука.
Другий фаворит ММКФ-26 — дебютна ігрова картина документалістки Марини Разбежкіної — удостоївся призу ФІПРЕССІ та диплома журі російської кинокритики «за художнє розкриття язичницької природи (? — Д.Д. ) тоталітарного міфу на стику ігрового та неігрового кіно». Продовжуючи російську тему, варто також звернути увагу на приз глядацьких симпатій Володимиру Машкову за сімейну мелодраму «Батько» і диплом критики бразильському псевдотрилеру «Ніна» (режисер — Хейтор Дхалія) за «оригінальний парафраз роману Ф. Достоєвського «Злочин і кара».
На тлі такого нищівного наступу кінематографії нашого північного сусіда інші рішення виглядають просто випадковістю. Так, у паралельному конкурсі «Перспективи» (новина ММКФ) переміг малоцікавий японський «Готель «Венера» (режисер Хідета Такахата). Найкращою актрисою визнали 82-літню уругвайку Хіну Зарілью, яка зіграла роль старої домогосподарки в аргентино-іспанських «Розмовах із матір’ю» (режисер — Сантьяго Карлос Овес), більше схожих на пілотний випуск серіалу місцевого виробництва. І вже зовсім незрозумілий вигляд має присудження спеціального «Георгія» відверто слабкому естонському «Бунту свиней» (режисер Яак Кільмі).
Проте низька якість обох конкурсів, незадовільна робота відбірників і організаторів фестивалю — звичайно ж, тема для окремого, більш розгорненого аналітичного матеріалу, який незабаром буде опублікований на сторінках нашої газети. А поки що можна констатувати тотальну, неухильну «патріотизацію» фестивалю, однозначний курс його керівництва на підтримку російського кіно — причому, схоже, будь-якою ціною…
Докладніший огляд ММКФ-26 читайте в найближчих номерах.
