Таємниці, перегони та інтриги рибальства

У неділю відбулося друге в Україні змагання з лову сома на квок. Організоване воно було Київською федерацією рибальства, при сприянні фірм «Адамант» і «МіГ».

Рибалки стали підходити на 6.45 до станції метро «Видубичі». Щоб потрапити туди в такий час, мені довелося підскочити від дзвінка будильника о п’ятій ранку. І, вийшовши на балкон (щоб оговтатися!) — з удаваним захопленням зустріти світанок. Подібна зустріч у мене, здається, була останнього разу після випускного шкільного балу. Але для рибалок — це звичне!

Вже у вагоні метро вражала їх кількість. Навпроти мене в штурмівках і вудках перебувало декілька представників цієї породи. Немолодий чоловік, який сидів поряд зі мною, в рожевій сорочці, похідній куртці, окулярах і легковажній панамці гучно спитав рибальський колектив: «Хто на сома?» — «Я», — бадьоро відгукнувся худий хлопець із поставою Шварценегера. (Інші, ймовірно, спеціалізувалися на іншій здобичі.)

Шварценегер пересів до власника панамки. Вони тут же стали темпераментно розмовляти, кидаючи терміни на зразок: «підсака», «закидуха», «воблер». Вживали й абсолютно інопланетне слово — «квок».

До сьомої ранку біля автобуса, що відправляється на рибальсько-спортивну базу «Козинка» в Кончі-Заспі, від такої рибальської публіки в очах було зелено. Штурмовий загін у штурмівках!

Дорогою з «квока» було зірвано покрив таємничості. Це пристрій для подразнення сома. Штучка, що не дає йому спокійно жити. За своєю дією вона схожа на неспокійного сусіда, який о другій годині ночі, повісивши на стінку гумовий килимок, відпрацьовує в боксерських рукавичках удари на ньому.

Закiнчення на 6-й стор.