Телефон довіри — 02?

Нещодавно міністр внутрішніх справ Микола Білоконь висловив ідею: не виключено, що у процесі реформування системи правоохоронних органів (розпочати підготовку фахівців на європейському рівні, перевести чверть апарату МВС на роботу в низових підрозділах, зобов’язати організувати прийом громадян керівниками міліції всіх рівнів тощо) міліція змінить свою назву на поліцію. Зі слів міністра, нове «ім’я» набагато більше відповідатиме суті роботи даної структури: «міліція — це озброєний народ, а поліція — це той державний орган, який захищає». Реформ система МВС справді зачекалася. Наприклад, як свідчать результати опитування, проведеного минулого року Українським інститутом соціальних досліджень, рівень абсолютної недовіри міліції становив 33%. Міліція є одним із інститутів держави, якому найменше довіряють. Більше українці не довіряють тільки Верховній Раді (34,3%), набагато менше — засобам масової інформації, церкві і духовенству, астрологам і навіть прокуратурі (27,7%).

На думку відомого правозахисника Семена Глузмана, зміною назви піднята проблема не повинна закінчуватися. Насамперед, міліція має працювати відкритіше. Йдеться не про те, щоб інтенсивніше озвучувати через пресу статистику високого розкриття злочинів (особливо зважаючи на те, що співгромадяни мають вельми серйозне упередження щодо методів досягнення оптимістичних результатів), а про те, що міліціонери всіх рангів і на всіх рівнях повинні частіше зустрічатися з платниками податків і, як образно висловився правозахисник, у разі своєї незадовільної роботи саме від співгромадян «отримувати запотиличників». І керівництву МВС, зазначає С. Глузман, варто якнайбільше спілкуватися з народом. Наприклад, «пояснювати, що міліцейські кадри беруть не з іншої планети, і якщо існує проблема з роботою міліції, то у нас існує проблема з самим суспільством». Один із колишніх міністрів внутрішніх справ у приватній розмові з правозахисником нарікав саме на те, що дуже багато співробітників доводиться звільняти з посади саме у зв’язку з так званим і горезвісним «перевищенням повноважень». А ще — їм, міліцейським генералам, а не тим ЗМІ, які «розкопали» чергову скандальну сенсацію, пов’язану з роботою міліції, потрібно говорити про проблеми у лавах правоохоронців: тоді і рівень довіри до цих органів визначатимуть інші цифри соцопитувань, вважає експерт.

Зрозуміло, що ідея позбавити міліцейське відомство іміджу такого собі «наглядача», схильного до порушення людських прав, і довести функції міліціонера до цивілізованого стандарту: захисника і помічника — справа не одного дня. Ще — і це відзначають усі експерти «Дня», — потрібно нарешті подумати, як матеріально забезпечити «рядовий» міліцейський прошарок, оскільки ноги у правоохоронної проблеми, як і має бути, ростуть саме знизу.

Проте не можна не визнати якість популяризаторської роботи, яку останнім часом проводить Міністерство, щоб стати ближче до людей. То, наприклад, колишній глава всіх українських «даішників», генерал- майор Олександр Міленін особисто виїде на міжміську трасу, щоб поспілкуватися зі злегка наляканими наданою їм честю водіями, дізнатися про їхні проблеми і бачення роботи управління. А то, як днями, — Міністерство покаже, які у ділі одні з головних соратників міліціонерів по наведенню порядку в країні — собаки. Та й, власне, який рівень підготовки вихователів останніх — також. І слід визнати, що всі останні «PR- ходи» міліцейського відомства справді «грають»: ставлення до їхньої роботи змінюється з упередженого на розуміюче.

«Розігрів» перед початком чемпіонату МВС з багатоборства кінологів показав, що у вітчизняної міліції безліч талантів. Наприклад, солістці ансамблю МВС Елеонорі Скидановій, яка наділена сильним голосом, кількаразово присуджували звання лауреата на різних престижних пісенних конкурсах України. А назва танцювальної композиції «Спец наз» хоч і не залишала сумнівів у характері дійства, яке відбувалося під музику, проте показала, що нелегкий процес затримання злочинця із застосуванням елементів рукопашного бою може бути вельми граціозним. А наявність виховательських здібностей у роботі з братами меншими — і зовсім беззаперечна: начальник кінологічної служби МВС України Василь Грінчак відзначає той факт, що на чемпіонатах Європи (шість із тих, у яких брали участь наші спортсмени, відбулися у Словаччині та ще шість — в Угорщині) українська команда займала місця у рамках першої десятки.

У перший день змагань чотириногі «правоохоронці» та їхні господарі демонстрували, наскільки добре опанували загальний курс підготовки пошукових собак — на час долали різні перешкоди. Решту часу чемпіонату визначали клас спецпідготовки (образно кажучи, перевірка нюху: одне — добре стрибати через бар’єри і зовсім інше — виявляти наявність заборонених законодавством речовин в особистому майні громадян), а також вирішували, хто з конкурсантів гідний звання кращого в змаганнях з службового біатлону. Спортивна боротьба — у будь-якому випадку явище видовищне, проте присутність хвостатих «спортсменів», які, попри високоякісний вишкіл, не позбавлені своєї зворушливої тваринної безпосередності, дійство, безсумнівно, прикрасила. Що чотириногому служителю закону з того, що господар, у спробі «підштовхнути» вихованця до двометрової перешкоди або умовити пробігтися по тонкому брусу, втрачає час, а отже — бали? Або чому б, поки «наставник», хекаючи, долає по-пластунськи вже пройдену «підлеглим» перешкоду, не «позначити» огорожу та не встигти поспілкуватися з «колегами»? Були, звісно, і подібні казуси, проте рівень виховання здебільшого справді вражаючий. А коментарі ведучого, який перед кожним виступом наступного чотириногого учасника видавав послужний список — із його допомогою розкрито стільки десятків злочинів і виявлено енну кількість наркотиків — нагадував, що, загалом-то, все кумедно лише у показових виступах: в інший час це — робота, причому з серії не найлегших...

…У Василя Грінчака тепліє погляд щоразу, коли черговий «спортсмен» бездоганно виконує поставлене змаганнями завдання. Хто-хто, а він знає, наскільки підвищується ефективність роботи, якщо поруч чотириногий помічник. Недарма серед собак, які перебувають на службі у міліції, є й свої «герої праці»: один київський пес завдяки своєму чутливому нюху і хорошому вихователю має у послужному списку тільки розкритих убивств близько 20-ти. Щоб підготувати собаку високого класу, говорить В. Грінчак, з нею потрібно займатися щонайменше рік. Цікаво, що відбирають придатних до справи цуценят фахівці не просто високого, а дуже високого рівня: за тестами спеціальної комісії ООН визначають витримку, здатність не боятися пострілів та вибухів і, головне, керованість собакою. Беруть на службу не тільки східноєвропейських і німецьких вівчарок: добре зарекомендували себе лабрадори, середньоазіатські вівчарки і «диванно-подушкові», на перший погляд, спанієлі. У кожній області України працює свій кінологічний центр, а необхідну регіону кількість фахівців визначають за кількістю населення — один кінолог приблизно на вiсiм тисяч співгромадян. Усього ж «на озброєння» українська міліція взяла близько 2,5 тисячі братів менших. Обходиться їхнє виховання, між іншим, недешево: невідомо, якою методикою розрахунку користуються в МВС, проте підготовка пса, здатного брати участь у патрульно-розшукових заходах, «тягне» зі слів В. Грінчака, на… $25 тисяч. Вишкіл собаки, яка шукає вибухонебезпечні предмети і зброю, коштує — і це не газетна друкарська помилка — на 2 тисячі у.о. дорожче.