Тепер нас можна назвати сепаратистами?

Недавнє рішення Міжнародного Суду ООН з одностороннього проголошення незалежності Косово зараз широко рекламується як зелене світло для сепаратистських рухів, що дозволяє їм претендувати на отримання статусу держави. За словами президента Косово Фатміра Сейдіу, «дане рішення остаточно знімає всі сумніви, що могли бути в країні, які до цих пір не визнають Республіку Косово».

Проте така інтерпретація багато в чому є лише представленням бажаного за дійсне тими, хто підтримує сепаратизм. Необов’язковий консультативний висновок суду відповів на вузьке питання, поставлене Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй: чи є проголошення незалежності законним відповідно до міжнародного права. Судді справедливо вважали, що немає жодних міжнародних правил, які перешкоджають групам заявляти про свій намір або бажання створити державу. Але вони нічого не сказали про терміни й умови, які застосовуються до проведення в життя такого наміру — тобто, акту самовідділення.

Більш того, суд прагнув розвіяти всі сумніви відносно цього: «питання є вузьким і конкретним ... воно не стосується того, досягло чи ні Косово державності». Судді протиставили свою думку рішенню, винесеному Верховним Судом Канади, коли йому було запропоновано винести ухвалу з права Квебека на одностороннє відділення. В тому разі питання виходило далеко за рамки проголошення незалежності; суд запитували, чи має право Квебек (і за яких умов) відокремитися від Канади — чи в рамках канадської конституції, чи в рамках міжнародного права.

Канадські судді постановили, що міжнародне право не надає такого одностороннього права (як цього не передбачає і конституція країни). Як підкреслив Міжнародний суд ООН, його рішення, прийняте минулого тижня, справді спростовує цей важливий момент: «Поставлене перед судом питання не вимагає, аби суд зайняв яку-небудь позицію ... про те, чи надає в загальному випадку міжнародне право суб’єктам права в рамках однієї держави відділятися від цієї [держави]».

Крім того, суд відзначив, що перед ним були висловлені радикально різні думки відносно того, чи має на увазі право на самовизначення в міжнародному праві одностороннє право на відділення. Визнаючи спектр та інтенсивність розбіжностей між країнами відносно права на відділення, суд, ймовірно, натякав, що в світової спільноти немає необхідної згоди, аби твердо заявляти про існування такого права.

Перш ніж зробити висновок, що в даний час є «вільна дорога» до незалежності Косово, варто задуматися над важливими питаннями, на які не відповів суд (і які не були задані на Генеральній Асамблеї). Суд не запитали, і, отже, він не виніс ухвали відносно того, чи вимагає міжнародне право, аби остаточний статус Косово захищав групові та індивідуальні права меншин, чи то косівських сербів чи циганів.

Так само суд не запитали, і він не виніс ухвали про те, чи повинні Сербія і, по суті, будь-яка інша держава в світовій спільноті визнати Косово як незалежну державу. Також рішення суду не вирішує питання про кордони незалежного Косово, або ж чи може бути, і за яких обставин, законно застосована сила для встановлення незалежності або ж для протистояння їй.

Якщо при визначенні долі Косово і всього Балканського регіону — слід керуватися глобальним пануванням права, то на ці питання необхідно дати відповідь, а не ховати їх під сукном. Відповідно до існуючих процедур, постановка питань перед Міжнародним судом є виключно прерогативою держав, що або виступають як сторони, що ведуть спір, або, як у випадку з думкою з приводу Косово, діють через ООН. Проте в таких спорах на карту поставлені права людей і народів, а не лише інтереси держав. Аби забезпечити міжнародне правосуддя сьогодні, нам потрібний новий вид Міжнародного суду, відкритого і для інших голосів.

Роберт ХОУЗ викладає міжнародне право в Університеті Нью-Йорка, де він є керівником професорсько-викладацького складу Інституту міжнародного права і правосуддя.

Руті ТЕЙТЕЛЬ викладає міжнародне і порівняльне право в Нью-Йоркській школі права і працює запрошеним професором в Лондонській школі економіки, де читає лекції з глобального управління.