Термін для реверсу

Вчора Президент України Віктор Ющенко підписав пакет з двох указів. У одному йдеться про невідкладні заходи для реалізації Брюссельської декларації (про модернізацію української ГТС), у другому — про запуск проекту Євро-Азіатського транспортного коридору на базі аверсу нафтопроводу Одеса-Броди (що працює поки, на жаль, у реверсному режимі). Обидва ці укази, безумовно, — крок у правильному, більше того, критично необхідному Україні напрямі. Але небезпека «пакету» в тому, що від сумної долі нафтопроводу «свинський вірус» зволікання може невідомим чином перекинутися й на новий проект модернізації ГТС.

Нагадаємо, що 23 березня в Брюсселі уряд України, Єврокомісія, Європейський банк реконструкції та розвитку, Європейський інвестиційний банк і Світовий банк підписали Спільну декларацію про модернізацію ГТС України. Потім український Кабмін доручив Мінпаливенерго та НАК «Нафтогаз України» до кінця 2009 року затвердити техніко-економічні обгрунтування й уточнені кошториси реалізації відповідних інвестиційних проектів. Історія повторюється? Не зовсім. Будівництво нафтопроводу Одеса — Броди було закінчено ще в травні 2002 року, й лише потім почалася епопея з ТЕО (скільки їх було, сьогодні вже мало хто пам’ятає). Тобто в цьому випадку ми не керуватимемося російським «авось». Однак це ще як сказати. Одеса-Броди був задуманий як найамбіційніший національний проект. А на що перетворився? Коли в червні 2004 року уряд країни несподівано погодився на реверсне використання нафтопроводу, дуже багато хто, зокрема, й газета «День», попереджав, що відійти від проектного використання цього знакового для України об’єкта буде легко, а от повернути його в аверсне русло — значно важче. Так і сталося. Реверс працює ось уже п’ять років, абсолютно нічого не додаючи енергетичній безпеці України.

«Головна мета проекту — забезпечити безпеку в енергогалузі», — стверджував напередодні підписання згаданих указів Президент України. Як завжди, до його слів не причепишся. Але хіба не приблизно те саме чули ми й рік тому, коли з’явився підпис під указом аналогічного змісту? Тепер, за його словами, всі формальні рішення на рівні економічного обгрунтування прийняті, й «треба рухатися далі». Але хто ж проти? Віктор Ющенко в черговий раз критикує уряд: «Я закликаю бути відповідальним український уряд і виконати всі зобов’язання, які дав український уряд».

Відчувається, що Президент сприймає проект ЄАНТК як власне дітище й докладає максимум зусиль, щоб воно, нарешті, встало на ноги. Наприкінці квітня він провів зустріч з послами держав-фундаторів п’ятистороннього спільного нафтотранспортного підприємства «Сарматія» (Азербайджан, Грузія, Литва, Польща), а також дипломатичними представниками Чехії (як країни, що головує в ЄС) і головою представництва Європейської комісії в Україні. Привітавши глав згаданих держав із затвердженням ТЕО — першим практичним результатом, отриманим у рамках Краківської ініціативи 11 травня 2007 року, він заявив, що ТЕО стало неспростовним офіційним професійним підтвердженням очікувань співініціаторів проекту. Зокрема, в ньому говориться про економічну доцільність, технічну можливість, комерційну привабливість і конкурентоспроможність транснаціональних маршрутів у рамках ЄАНТК на всіх етапах їх створення й експлуатації. ТЕО є спільним дослідженням постачальників, транзитерів і споживачів нафти й охоплює всю довжину маршрутів: від постачальників каспійської нафти до потенційних споживачів (країни Центральної Європи та Балтії). Глава української держави запропонував наприкінці травня — початку червня провести в Брюсселі презентацію ЄАНТК і ухвалити меморандум про його реалізацію, а також залучити до проекту представників Чехії й Словаччини.

Питання в тому, щоб Ющенка підтримали у власному уряді, який небезуспішно усуває його від проблем ПЕК. Але крига, схоже, скресла. Невипадково прем’єр-міністр Юлія Тимошенко звернулася до свого російського колеги Володимира Путіна з пропозицією замість реверсного режиму нафтопроводу Одеса-Броди використовувати для прокачування російської нафти потужності «Придніпровських магістральних нафтопроводів». Але що буде, якщо в Кремлі це не сподобається? Як виглядає, українська влада відповіді на це питання поки не має... Невипадково цього разу терміни переходу на аверс не називаються.