Територіальна реформа на старті
Майже синхронно з появою указу Президента (а саме — на минулому тижні) «День» почав дискусію про те, чи має потребу адміністративно-територіальний устрій України у змінах і яка форма цього устрою була б оптимальною для нашої країни. Сьогодні ми продовжуємо обговорення і пропонуємо нашим експертам та читачам газети висловитися на тему: «Адміністративно- територіальна реформа в Україні: її передумови, зміст і наслідки».
Вадим КАРАСЬОВ, політолог, харківська філія НIСД:
— Адміністративно-територіальний поділ — це не просто проблема територіального розподілу країни. Передусім — це проблема влади. Існуюча система адміністративно-територіального поділу дісталася Україні у спадщину від радянських часів. Це найбільш рельєфний і значущий рудимент радянської системи влади й держави, який залишився у спадщину від радянських часів.
Зараз іде боротьба трьох тенденцій володарювання та функціонування політичної системи: між адміністративними важелями влади, фінансово-медіа-політичними і власне політичними ресурсами. Саме адміністративний початок багато в чому зав’язаний на сучасному адміністративно-територіальному розподілі. Для того щоб змінити співвідношення цих сил на користь більш ефективних ресурсів влади — власне політичних ресурсів, необхідно цей поділ змінити. Тобто ця реформа необхідна для того, щоб перейти від суто адміністративних механізмів володарювання до механізмів, які оптимально поєднували б адміністративні і політичні механізми володарювання.
При цьому вона не повинна зводитися до суто територіальних змін. Вона повинна входити до складу масштабної конституційно-політичної і загальнодержавної реформи, в комплекс заходів щодо реформування влади. Епоха первинного посткомунізму закінчилася, і ми вступаємо в добу постнезалежності. Зараз стоять на черзі завдання побудови оптимальної системи устрою держави та суспільства. Тому зміна системи адміністративно-територіального розподілу і зниження впливу адміністративного чинника повинна супроводжуватися стимулюванням партійно-політичного чинника, інституційними змінами в партійно-політичній системі. Для того щоб не виникла ситуація аморфного суспільства, дефіцит адміністративних важелів повинен обов’язково супроводжуватися зростанням партійно-політичного впливу.
Зрештою, ця реформа має дуже важливе комунальне вимірювання, пов’язане з оптимізацією співвідношення центральної та місцевої влади. Досі, незважаючи на нове законодавство, зокрема закон про держадміністрації і закон про місцеве самоврядування, оптимальна модель такого співвідношення не побудована. Це видно по тому, як складаються взаємовідносини на рівні регіональної влади: або унія мера і держадміністрації, або війна. Обидва варіанти мають великі недоліки: в першому випадку адміністративно- державне начало домінує, і місцеве самоврядування не діє, в другому випадку — система влади не працює на рівні міст, великих регіонів. І саме адміністративно-територіальна реформа зможе сприяти оптимальній організації влади на місцях.
