Трагічний ювілей
Цієї осені трагедії, що сталася в Бабиному Яру, виповниться 65 років. Присвячений цій даті, в Києві 27 вересня пройде Другий міжнародний форум «Let My People Live!» («Життя народу моєму!»), організований урядом України, фондом «Всесвітній форум пам’яті Голокосту», меморіальним центром «Яд Вашем» за участю Російського єврейського конгресу.
Ініціатива його проведення належить Президентові України Вікторові Ющенку, під патронатом якого й проходить захід. Вона була озвучена главою української держави під час першого форуму в Кракові на початку минулого року. Польський форум, присвячений 60-річчю визволення концентраційного табору Освєнцим, став одним із перших міжнародних візитів новообраного Президента. Саме там він заявив про свою особисту зацікавленість у тому, щоб «в Україні не було місця антисемітизму, ксенофобії та національній ворожнечі», адже його батько був в’язнем цього «табору смерті».
Днями президентським указом посмертно присвоєно звання Героя України Анатолієві Шапіро — тому самому майорові Радянської Армії, який першим відкрив ворота визволеного Освєнцима.
Для киян пекло також має конкретні час і адресу: урочище Бабин Яр часів Великої Вітчизняної війни. Цій колишній столичній околиці історія відвела особливе місце. У період фашистської окупації Києва протягом двох років, починаючи з 29 вересня 1941 року, тут було розстріляно понад 100 тисяч осіб.
Перші вісті про трагедії нечуваного масштабу в Бабиному Яру просочилися в пресу 18—19 листопада 1941 року. Повідомлялося: «З достовірних джерел отримано відомості, що німці в Києві стратили 52 тисячі євреїв — чоловіків, жінок і дітей».
У Бабиному Яру загинули люди різних національностей, які вважалися ворогами Третього рейху. Відкрили цей трагічний список євреї: лише за перші дні планомірного геноциду тут їх було винищено понад 30 тисяч осіб. Пізніше, дотримуючись своєї расистської ідеології, нацисти знищували в Бабиному Яру циган, поляків, українців, росіян і людей з психічними відхиленнями. Тут же розстрілювали партійних і радянських активістів, націоналістів-підпільників, військовополонених. Бабин Яр став полігоном, на якому нацисти відпрацьовували методи масового знищення людей, одним із перших кроків на шляху до створення мережі «таборів смерті» в усій Європі.
Президент фонду «Всесвітній форум пам’яті Голокосту», президент Російського єврейського конгресу В’ячеслав Кантор вважає, що й зараз вияви ксенофобії не менш жорсткі, ніж сто років тому. За його словами, кількість антисемітських акцій щорічно зростає на 10 відсотків, а понад половину сучасних молодих людей нічого не знають про Голокост. Загалом картина гнітюча, тому очолюваним ним фондом було прийнято ухвалу про регулярне, раз на 2—3 роки, проведення Всесвітніх форумів пам’яті Голокосту.
Зараз уже відомо, що довгий час трагедія Бабиного Яру й інші подібні злочини свідомо замовчувалися. Тим самим штучно зменшувалося історичне значення «бабиних ярів» — місць масових розстрілів нацистами євреїв, яких в Україні нараховується понад 600. Усього, за деякими даними, в період Другої світової війни таких місць масових розстрілів на європейському континенті було близько шести тисяч.
Роки біжать, з життя йдуть останні жертви, які вижили, й свідки страшних подій. Врятуватися з Бабиного Яру дивом зуміли лише 29 осіб. Рувим Штейн — один із них. Він виразно пам’ятає всі події — 1941-го йому виповнилося 15 років. Історію про Бабин Яр ніко му не розповідав — боявся.
«Ми завжди повинні пам’ятати, що небезпека таїться в мовчанні. І Освєнцим ніколи б не стався, якби на події, які відбулися в Бабиному Яру, світ відреагував по-іншому», — застерігає глава «Всесвітнього форуму пам’яті Голокосту». Систематичне знищення людей у «таборах смерті» і «бабиних ярах» колись стало можливим лише тому, що цивілізований світ із байдужістю сприйняв масові вияви міжнаціональної ненависті.
В’ячеслав Кантор упевнений, що форуми проводяться в інтересах не лише євреїв, але й усіх національних співтовариств, де хвороба за назвою «ксенофобія» жива й досі. Тому, відкриваючи в Києві форум «Let My People Live!», фонд «Всесвітній форум пам’яті Голокосту» вже сьогодні закладає продовження цього проекту в Берліні 2008 року, коли буде відзначатися 70-річчя «Кришталевої ночі», що виявилася межею, за якою побутовий антисемітизм у Німеччині перетворився на державний.
У довоєнній Німеччині все починалося з малого: євреїв почали обмежувати в правах, заборонили їм посідати певні посади й вести певну діяльність. Голокост почався саме тоді — масові вбивства його наслідок.
Після Великої Вітчизняної війни на місці розстрілів в урочищі Бабин Яр розбили парк, побудували телецентр і стадіон «Авангард». Над братською могилою зараз стоять хрест і єврейський семисвічник — менора. Сюди в ці дні покладають квіти президенти і прем’єри, говорять промови на масштабному міжнародному заході. Але чи стане завтра від цього в Україні менше виявів національної нетерпимості? Адже ще зовсім недавно єврейський пам’ятник Менора в Бабиному Яру стояв розбитий вандалами.
