Третiй «етап»

Затримання в міжнародному аеропорту грецької столиці Володимира Гусинського, на перший погляд, може викликати лише здивування. У самій Росії про Гусинського — який до того ж не займається, на відміну від Бориса Березовського, активною політичною діяльністю і не виступає з викривальними заявами — встигли вже трохи забути. Медіа-бізнес Гусинського в Росії як такий не існує, влада має інші, більш цікаві, небезпечні та спроможні мішені, Інтерпол за Гусинським не полює, саме судове переслідування Гусинського виглядає досить вразливим, тим більше, якщо екстрадиційний процес пройде в одній із європейських країн. Тому роль Москви в події відразу ж заперечується — нікому в російській столиці колишній медіа-магнат не потрібен, не цікавий, про нього згадують виключно історики, але не слідчі. Але чому тоді Гусинський опинився під арештом?

Пояснити подію виключно прикрою помилкою грецьких правоохоронних органів найлегше — ось така дивна система, вхопилися чогось за старий ордер Інтерполу, розберуться і відпустять… Але чому тоді самі греки плутаються у власних поясненнях події? То Інтерпол, то російський ордер, то старий інтерполівський, але підтверджений? Чому в діях грецької сторони спостерігається деяка нервозність і явне небажання загострювати відносини із затриманим, до якого навіть готові були допустити журналістів телекомпанії, яка колись йому належала? Мабуть, просто тому, що в Афінах знають: ніякої помилки не було. Затримали саме того, кого хотіли. Швидше за все, колишньому медіа-магнату, який усе ще зберіг не тільки певні можливості впливу, а й бажання впливати, просто нагадують, щоб не рипався. І що тут дивного на фоні майбутнього розпилу грошей, який іменується виборчою кампанією, і сутичкою, що продовжується між навколокремлівськими кланами? Бажання нейтралізувати навіть потенційних опонентів — та ще й при посилюваній невпевненості в собі — цілком пояснюється. Але пояснюється не в Женеві чи Берліні, а дещо південніше...