Тріумф смаку

Традиційно на свій день народження «День»... робить подарунки. Минулої п'ятниці у столичному Українському домі, святкуючи восьму річницю, ми подарували своїм шанувальникам фотовиставку, на якій експонуються кращі роботи VI фотоконкурсу «Дня» (оцінити її ви зможете до 30 вересня), та третю книжку з «Бібліотеки «Дня» — збірку історичних нарисів про українсько-польські відносини «Війни і мир».

На цьогорічний фотоконкурс «День- 2004» надійшло 750 робіт від 96 учасників із усіх областей України. А загалом за шість років проведення конкурсів ми отримали більше двох тисяч фотографій від 596 любителів та професіоналів. За цей час фотоконкурси «Дня» стали найпрестижнішими серед тих, які проводяться в Україні щорічно. Цьогорічний призовий фонд становив 34 тисячі гривень, не враховуючи спеціальних призів. Все це — завдяки постійним і вірним партнерам газети.

Саме ж святкування відбувалося за знайомою прихильникам нашої фотовиставки схемою. Хіба що цього разу наші вибори стартували трохи раніше за державні. Адже на вході до Великого виставкового залу Українського дому гостям вручають анкети, за якими буде визначено переможця конкурсу глядацьких симпатій, котрий отримає грошову винагороду.

Відкриваючи фотовиставку, головний редактор «Дня» Лариса Івшина закликала присутніх не забути проголосувати: «Це буде перший екзит-пол, і ми повинні зробити чесні, справедливі, вільні вибори без використання різного ресурсу... У вас є шанс показати свій настрій і свої симпатії». За словами Лариси Івшиної, конкурси «Дня» створюють конкурентне поле для української фотожурналістики.

У своїй привітальній промові головний редактор «Дня» у черговий раз підкреслила, що у нашому конкурсі перемагають не «свої», а кращі. «Інколи я говорю, що ми довго боролися за свободу говорити. Тепер мені хочеться боротися за свободу промовчати. Але це жарт, бо сказати зрештою завжди є що. Можна тільки вибирати найбільш адекватну мову для моменту. І мова фото надзвичайно виразна, сильна, динамічна і яскрава. Вона показує той величезний потенціал українських фотожурналістів, репортерів, роботи яких сьогодні представлені в цьому залі», — сказала Лариса Івшина.

Далі у програмі святкування шанували переможців — призи від спонсорів, море квітів і багато-багато теплих слів. Деякі з майстрів фотографії відзначилися ще й у красномовності. Володар другої грошової премії від НАК «Украгролізинг» Богдан Барбіл з Ужгорода (робота «Жінка з перцем») сказав: «Люди на Закарпатті цураються політиканства і політики. Вони знають, що є земля, власні руки, і це їх прогодує. Я думаю, що кожен в Україні повинен так жити. Про угорців кажуть, що вони 50 років мучать себе гострою їжею, а наступні 50 років вже шлунок їх мучить. Я хочу побажати газеті «День», яка вже вісім років не дає Україні спати, яка годує нас отим перцем і дає гостроту життя, ще 50 років продовжувати цю роботу, а вже після того спочити на лаврах...

Наприкінці свята президент ЗАТ «Банк НРБ-Україна» В'ячеслав Юткін повідомив гостям топ-новину вечора: у наступному році призовий фонд банку збільшиться удвічі. Так що можна припустити, що в 2005 році у змаганні за гран-прі буде точитися удвічі гостріша боротьба.

У рамках святкування відбулася ще одна акція «Дня». Нагадаємо, що 9 липня цього року у «Дні» (за участі Фонду підтримки реформ) було опубліковано десять есе на тему «Моя Україна-2010». У них молоді люди із різних куточків України висловили своє бачення майбутнього нашої держави через шість років. Оскільки у iнтернеті нашу газету читають по всьому світу, до нас прийшло повідомлення, що Наукове товариство ім. Шевченка (Нью-Йорк) хоче надати гранти цим десятьом авторам. На церемонії нагородження в Українському домі дипломи і гранти у розмірі 200 у.о. молодим авторам від імені Наукового товариства ім. Шевченка вручила журналістка Наталя Федощак.

Фотовиставка «Дня» експонується в Українському домі з 25 до 30 вересня. Згодом вона відправиться у традиційний тур по Україні. По його закінченню у газеті «День» будуть опубліковані результати голосування у визначенні фото — лідера глядацьких симпатій.

Ми звернулися до гостей фотовиставки із запитанням: ЯКОЮ ВИ ПОБАЧИЛИ УКРАЇНУ ОЧИМА УЧАСНИКІВ ФОТОКОНКУРСУ «Дня»?

Філіп де СЮРЕМЕН, Надзвичайний і Повноважний Посол Франції:

— Я знав заздалегідь, що виставка буде цікавою, оскільки одна з «родзинок» газети «День» — це фотографії, які тут вибирають для публікації. Цю експозицію було б цікаво показати не лише тут, а й на Заході, щоб там змогли краще знати й розуміти Україну. Не знаю, як журі впоралося із завданням визначити переможців — дуже важко вибрати кращий знімок, всі хороші. Мені особисто дуже сподобалося фото, що відобразило дебати в парламенті. Виставка справді відкриває нові грані України — не стільки завдяки новим об'єктам, скільки завдяки новому погляду. Погляду з почуттям гумору, почуттям співучасті, з поезією — вважаю, це найголовніше.

Іван МАЛКОВИЧ, директор видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»:

— Найважливіше враження — це справжність. Справжність у невигаданому житті, де, поки що, більше людських страждань і драматизму, але є й чимало радості і простого людського щастя. Хотілося, щоб за десять років фотокореспонденти не мали де зняти якогось рукотворного горя, а знімали тільки щастя.

В'ячеслав ЮТКІН, президент ЗАТ «Банк НРБ — Україна»:

— Фотографія сама по собі — це відбиток історії, на який дивишся через якийсь час і розумієш, що відбувалося в той чи інший відрізок життя людини, суспільства, країни. Поглянувши на представлені тут фотографії, я побачив Україну без прикрас. Такою, якою вона є сьогодні: з її болями, ранами, досягненнями, успіхами, сумнівами… Такою, якою ми бачимо її, сідаючи читати газету «День». Фотовиставка дала можливість відчути пульс країни. А це, повірте, незвичайне почуття! Тому під враженням від фотоконкурсу ми вирішили наступного року подвоїти суму грошового призу.

Михайло ЧЕЧЕТОВ, голова Держкоммайна:

— Динамічною. Багато цікавих портретів і глибоких життєво-філософських знімків. Мені найбільше подобаються знімки з дітьми — це наше майбутнє. Один із портретів, на якому дитина підіймає величезну штангу, асоціюється в мене з сьогоденням. Ми повинні підняти нашу величезну країну. Тому цей знімок дуже символічний — цей малюк виросте і зможе підняти Україну.

Лариса СКОРИК, архітектор, член-кореспондент Академії мистецтв України:

— Любою, прекрасною, трепетною. Такою, яка потребує любові і саме такого ставлення до себе, як ставилися до неї автори цих фототворів: з довірою, любов'ю, співчуттям. Де треба, навіть — з іронією, гумором. Україна така, якою й має бути. Вона — повноцінна. Вона й прекрасна, і зворушлива, й у чомусь нещасна. Бо й саме життя так влаштоване. І тому Україна постає такою, яка не потребує ні жалості, ні ставлення до себе, як до чогось закомплексованого. Вона виступає такою, якою вона зрештою і є — достойною. Тільки всі її по- різному бачать і описують. Щороку я відриваюсь від найважливіших справ, зустрічей, термінового вирішення якихось питань і біжу на виставку газети, щоб відчути, що всі ми з нормального роду, що ми нормальні люди, що ми — європейці і що ми нічим не гірші від інших, а в чомусь навіть і кращі. Я страшенно люблю багатьох фотокорів «Дня». Мій улюблений — Микола Лазаренко. Але сьогодні мене просто полонив Михайло Марків. Особливо своїми трьома роботами. Вони пов'язані з тим, що, слава Богу, минулося, що я дуже не любила і не дай Боже йому воскреснути в якійсь іпостасі, щоб знову познущатися з українців. Перша робота — «Попередження». На ній зображено бюст Сталіна і надпис: «Злий пес». Друга — «Пропаганда». На фотографії зображено, як йдуть три принижені, вже мало подібні до людей, бабусі й за ними сунеться моторизований транспарант, на якому написано величезними червоними буквами «Навеки с Россией». Кращої пропаганди проти такого лозунгу, ніж ці три бабусі, важко собі уявити. Адже очевидно, що в цих людей знищене життя, думка та зруйноване серце. Це те, чого я найбільше боюся і не хотіла б, щоб це якоюсь мірою могло доторкнутися до моєї нової й коханої України. І третя робота — «Усе своє ношу з собою», де послідовники ідей Леніна тримають його бюст на своїх руках. Пан Михайло ще раз нагадав нам, що є багато охочих до того, щоб наша Україна перестала бути ліричною, трепетною, країною з майбутнім. Хочеться подякувати усім авторам. Бо я вже не кажу про абсолютно ліричні чи гумористичні речі. Як, наприклад, фотографія «Свідоцтво про шлюб». Чи «Малий бізнес»: на фоні розкішних українських краєвидів стоїть сучасний мотоцикл, на якому сидить дядечко з віниками. Українці — незнищенні! І це чудово.

Лаура РЕЙНІЛЯ, Надзвичайний і Повноважний Посол Фінляндії:

— Експозиція — справжня мозаїка і документальної історії цього року, і вічної, духовної історії України. Тут і гумор, і трагедія, і радість, і страждання. Книги бібліотеки «Дня» і культурні акції газети несуть дуже важливу культурну місію, представляючи країну як іноземцям, так і українцям. До речі, саме зі сторінок газети «День» я дізналася про Почаївську лавру і вирушила туди! Так, завдяки «Дню», я та мої співробітники дізналися дуже багато нового. Ця фотовиставка, як і все, що робить газета, не тільки пише літопис сучасності, а й збирає її частинки в єдине ціле — українську ідентичність.

Юрій МАКАРОВ, тележурналіст («Студія 1+1»):

— Країна постає оптимістичнішою, ніж спостерігаєш за нею звичним оком, не озброєним об'єктивом фотокамери. Динамічнішою, полярною, гострішою. Це мені цікаво. Бо головне, власне, не status quo, а наявність драйву, тенденції, внутрішнього темпераменту та креативу.

Оксана ЗАБУЖКО, письменниця:

— Думаю, Україна така, якою вона і є насправді. З усім її крупним планом, брудом, кров'ю, сміхом, радістю... Принаймні я повірила в те, що вона така і є. І переконали мене фотографи. Адже ніхто з нас не має змоги бачити країну в такому панорамному обсязі. Тому спасибі їм за цю можливість.

Хуліо ГАРМЕНДІА, Надзвичайний і Повноважний Посол Куби:

— Справжня подорож у просторі, часі, політиці, ідеях і настроях! Фотографії, які я тут побачив, відображають реальну Україну з її радощами, прикростями, досягненнями і недоліками, які є в усіх нас. Завдяки цій фотовиставці можна отримати дуже хороше уявлення про український народ. І звісно ж, експозиція відображає безперечний професіоналізм українських фотографів.

Ярослав РИБАК, радник Посольства Республіки Польща:

— Фотороботи редакції газети «День» я завжди оцінюю дуже позитивно. Фотокореспонденти працюють, як справжні журналісти, і часом навіть краще, ніж деякі журналісти, що пишуть. Слово можна подавати з нюансами, а фотографія ніколи не обманює. Ти бачиш те, що реально бачиш. Я думаю, що ідея щороку проводити таку виставку дуже гарна. Ці фотографії прекрасно доповнюють слово. Успіхів!

Дмитро ПАВЛИЧКО, поет:

— Країна оптимістична. Можна сказати — навіть романтична. Найвиразнішими є фотографії, де розкриваються людські долі. Як, наприклад, фото під назвою «Ветеран» Віктора Одомича з Житомира. Подібні фотороботи мене якось більше приваблюють. На виставці можна побачити прекрасні речі. Однак найсильнішою стороною «Дня» є зваженість і політична культура, яка все ж таки настроює на перемогу демократії.

Валентина КИРИЛОВА, директор видавництва Соломії Павличко «Основи»:

— Країна представлена такою, якою вона є. Зі своїми радощами, печалями, негараздами, зі своєю любов'ю, смутком... Україна, яку спостерігали автори протягом цього року. Ця фотовиставка — це прекрасний путівник для тих, хто нічого не знає про Україну. Тут уся історія! А майстерність авторів — беззаперечна. У мене навіть виникло бажання самій зайнятися фотографією. І думаю, що виставка «Дня» обов'язково стане поштовхом для цього.

Інна БОГОСЛОВСЬКА, президент фонду «Віче України»:

— Ця фотовиставка дає змогу побачити динаміку розвитку країни. Я ходжу на виставку вже років п'ять. І видно, що значно поменшало убогості. Але значно більше самоіронії. І це добре. Менше надривів. Тому що три чи чотири роки тому надрив ще відчувався. А це означає, що у людей з'являється впевненість у собі. Насправді це головне. Якщо людина розібралася з собою, то наступний її крок — починати облаштовувати свою країну. Біблія говорить: «Убогий не може бути милосердним». І зрозуміло, чому. Адже поки людина не одяглася і не наїлася, вона не може думати про наступні етапи самореалізації. За винятком геніїв, звичайно. Так само й країна. Доти, доки в ній не з'являються громадяни, країна залишається територією. І в цьому році на виставці стало зрозуміло, що вже є погляд не збоку, а зсередини. Це нутро зовсім ще не заспокоєне, але його спокій добре видно. І незважаючи на будь-які катаклізми, у країни вже є хребет, який неможливо переламати.

Анатолій БOРСЮК, телеведучий:

— На цих фотографіях я побачив Україну не такою, якою вона є по телебаченню. Телебачення — це засіб масової дезінформації, а ця фотовиставка — навпаки. У нашій країні дуже погано пропагується фотомистецтво, й газета «День», крім того, що представляє більш-менш реальну картину світу навколо нас і в Україні зокрема, просто надає можливість талановитим авторам «засвітитися» і, може, в такий спосіб розпочати свою професійну кар'єру фотохудожника. Тут представлені гарні фотороботи і гарна традиція газети «День».

Ігор ДІДКОВСЬКИЙ, група компаній «Родовід»:

— Я побачив на цій виставці компоненти до українського борщу. Різноманітні — і старий перець, і молодий буряк, і закваска, і зажарка. Але я не побачив борщу звареного... На жаль. Це недолік не виставки, це недолік слов'янського народу, бо виставка — це лише відображення стану колективної свідомості. Ця виставка підкреслила знову, що ми не являємося нацією, ми являємося народом. Нацією ми станемо тоді, коли все це буде кинуто в казан, стильно зварено й гарно подано.

Микола НАГОРНИЙ, директор київського представництва ЗАТ «Трускавецькурорт»:

— Зараз я особисто побачив, що газета «День» і фотоконкурс уже виросли з коротких штанців. Художник ніколи не показує те, що є, він показує через призму себе. Коли газета «День» тільки-но оголосила свій конкурс, люди показували те, що було — бруд, убогість. .. А от зараз, нарешті, люди зрозуміли, що в житті не найголовніше поїсти, і проблему убогості ми подолаємо, оскільки потенціал у нас є. От та сама фотографія «Мама приїхала», вона взагалі казкова, а фото «Життя прожити — не поле перейти», а «Ніч політичної реформи». Це унікально. За цими фотографіями видно — народ зрозумів, що скільки б ми не говорили про те, що все погано, краще від цього не стане, краще стане лише тоді, якщо братися за справу. Жоден чужий дядя не приїде і не зробить нам тут гарне життя — кожен сам повинен навести порядок у своєму домі: спочатку у квартирі, потім на сходовій клітці, потім у під'їзді. Зараз, як мені здається, українське суспільство зрозуміло — на все свій час. Ми побачили вже у цій виставці рух до духовності, який дуже відрізняється від баченого нами раніше. Ця виставка кольорова в духовному плані. За СРСР, на жаль, нам у школі давали всього сім олівців, сім основних фарб. А в японській школі у цей момент давали 32 фломастери, і японський школяр знав, що є не лише червоний колір, але й колір квітучої вишні.

Влад РЯШИН, голова правління телеканалу «Інтер»:

— Зазвичай дні народження різних підприємств обмежуються фуршетами в ресторанах. А проводити фотовиставки, присвячені дню народження газети, — дуже цікава традиція, яка свідчить про ті високі завдання, які щодня ставить перед собою видання.

Тут представлено багато фоторобіт: веселих і смішних, глибоких і сумних. Мене приголомшила робота «Оленка», яка показує, що ні катастрофа, ні трагедія не можуть зіпсувати вроду наших слов'янських жінок. Дуже запам'яталося «Сходження» — символічна картина, що дає надію на відродження свідомої молоді. Є ціла низка веселих робіт: наприклад, «Самозванець». Багато фотографій примушують замислитися, подивитися на деякі життєві моменти глибше, ніж ми звикли.

Олександр ШВЕЦЬ, головний редактор газети «Факты и комментарии»:

— Чесно кажучи, я не побачив нічого нового. Проте нового й не могло бути, адже я давно знайомий з Україною. Але мені знову випала можливість побачити такі знімки, які здатні пройняти будь-яку людину. Я пересвідчився, що деякі моменти людського життя здатні зафіксувати лише професіонали. Адже можна прожити все життя і не побачити того, що зумів роздивитися фотограф-професіонал. Його завдання — звернути увагу на те, у що має втрутитися громадськість, через що в нас має боліти душа, що потребує термінових змін. Мені здається, що нинішня фотовиставка з цими завданнями впоралася.

Я радий, що «День» — професіональна газета, а журналісти «Дня» — професіонали. Я хотів би відчувати конкуренцію з «Днем», оскільки це завжди примушує прагнути до кращого. Мені здається, що в нас майже немає хороших газет, а чудово проілюстрованих видань — ще менше. Мабуть, «День» — одне з тих видань, де найкраще поєднуються журналістський професіоналізм із відмінними фотоілюстраціями.

Олександр ЛИТВИНЕНКО, перший заступник директора Інституту стратегічних досліджень:

— Мені надзвичайно подобається, що «День» приділяє таку увагу художній фотографії. Це, мабуть, найпомітніша газета з числа тих, які публікують подібні фотографічні речі. Може, я скажу банальність, але те, що ми бачимо, — живопис епохи. Надзвичайно цікава робота «Союзники», є й інші захопливі фото. Шкода лише, що не зустрів на виставці кілька робіт, які мені дуже сподобалися на сторінках вашої газети.

Набіль РАШВАН, експерт із близькосхідних питань:

— Тут я побачив майже всю Україну з тим, що в ній є хорошого і поганого. Виставка дуже об'єктивна! Чудова традиція газети «День» влаштовувати таку виставку, бо об'єктив фотографів якомога краще відображає розвиток суспільства з року в рік.

Георгій КУЗЬМІН, голова правління ЗАТ «Киевские Ведомости», шеф-редактор:

— «Тут ми бачимо Україну не прикрашену», — зазначив другий призер фотоконкурсу з Закарпаття Богдан Барбіл. Я також так вважаю. З фотооб'єктива країна має той вигляд, який є насправді. Фотороботи показують життя в усіх його проявах, без такого неприродного, чужого для нас гламура. Мені сподобалося, що фотовиставка зібрала хороші різноманітні роботи, в яких, що примітно, немає спекуляції на політиці. Фотовиставка надала мені можливість зі сторони поглянути на нинішній «рядовий» день України: від політичних реалій до особистої трагедії окремої людини.

Хочеться також відзначити високий рівень майстрів вітчизняної фотографії. Михайло Марків, Сергій Старостенко — вже давно відомі мені фотожурналісти. А сьогодні я відкрив для себе багато нових імен. Дуже тішить, що рівень професіоналізму вітчизняних фотографів неухильно зростає. Думаю, багато в чому це й заслуга газети «День».

Андрій АЛЕКСАНДРОВИЧ-ДОЧЕВСЬКИЙ, головний художник Театру ім. І. Франка:

— Вітаю газету з днем народження — 8-річчям. Я завжди уважно стежу за «Днем». На мій погляд, ваше видання відповідає сучасним вимогам у журналістиці. Газета актуальна, тактовна, етична — всі ці складові дуже потрібні для сучасного періодичного видання. У своїх публікаціях «День» відображає світ і таким чином створює його портрет. Зокрема, ця фотовиставка є яскравою ілюстрацією кожного дня, прожитого Україною. Я б назвав виставку неореалістичним портретом нашої дійсності. Дещо з побачених картин нам може не подобатися, але це реальність. Погляд у кожного фотографа свій. У роботах немов застиглі різні миті нашого життя. Проте кут зору у фотографіях дуже сучасний. Мені особисто понад усе сподобалася робота Сергія Ваганова «Напередодні». Вона приваблює своєю гостротою та сміливістю. Тому, що нам усім незабаром доведеться робити свій вибір, беручи участь у голосуванні, вибираючи, хто ж буде Президентом України.

Ольга ГЕРАСИМ'ЮК, телеведуча:

— Я побачила Україну такою, як вона є. Прекрасною. Вона і трагічна, і сентиментальна, і героїчна. Але вона тут не є злиденною, не є нещасною, не є убогою, тому що газета «День» і її автори саме такою її бачать. Це як дзеркало, в якому відбивається все, що вони хочуть від неї.

Юрій ШАПОВАЛ, професор, доктор історичних наук:

— Україна неформальна постала переді мною з фотовиставки «Дня». Це захоплююче, бо неординарність для мене — найважливіша річ. Гадаю, що особливість цієї фотовиставки в тому, що Україна постає тут у абсолютно різних вимірах. І добре, що немає фальшивого глянцю або однолінійної інтерпретації України. Мені здається, що це специфіка не тільки фотовиставки, а й власне газети «День».

Дивлячись на фотоекспозицію, насамперед кинулося в очі не солоденько-фольклорно-оптимістична Вкраїна, яку в нас прийнято зображувати. На мене подивилась Україна різна: тут є ситуації справді високого рівня й абсолютно буденні (по-своєму важливі) людські моменти. Тут є й трагедійні контрапункти: Беслан, події на шахті «Краснолиманська»... Отже, цінність цієї виставки в тому, що вона відбиває драматизм нашого буття та водночас його привабливість і різновимірність. Я люблю такий підхід.

Зізнаюся, що й сам фотографую. Але в мене є своя специфіка — пейзажі. На моїх фото немає людей. Але саме цьогорічна виставка так вплинула на мене, що я напевне зміню свій спосіб фотографування. Відтепер зніматиму людей. І хтозна, можливо, сам візьму участь у наступному фотоконкурсі «Дня»...

Олег СКРИПКА, лідер гурту «Воплі Відоплясова»:

— На дні народження «Дня» я побачив фотографії дуже вишуканого смаку. Хотілось би, щоб і Україна була такого ж гарного смаку й ґатунку, якою вона постає на фотовиставці «Дня».

Володимир ПАНЧЕНКО, віце-президент Національного університету «Києво-Могилянська академія»:

— Мені імпонує те, що газета «День» завжди чутлива до неповторності кожного моменту людського життя, не тільки індивідуального, а й суспільного. Роботи цьогорічної фотовиставки мають чудодійну здатність підносити дух і настрій. Тут я побачив як тріумфальні, так і нещасливі моменти життя, зафіксовані на фотоплівці людські обличчя — і радісні, й стражденні. Проте особливо викарбувалися в пам'яті обличчя тих людей, які вміють долати життєві обставини. Це, мабуть, і є найбільшим враженням від фотовиставки. Ця акція демонструє, що попри все людина здатна подолати багато перешкод і життєвих труднощів. Гадаю, що ця обставина якраз і робить фотовиставку «Дня» неповторною.

Павло БУЛГАК, студент 4 курсу спеціальності «Політологія» Національного університету «Острозька академія», стипендіат газети «День»:

— Я вперше беру участь у святкуванні дня народження своєї улюбленої та рідної газети «День». Щиро зізнаюся: враження від побаченого перевершили усі мої сподівання. Все, що відбувалося в Українському домі, мені особисто нагадувало зібрання однієї великої родини — без зайвої помпезності, зате із почуттям духовної близькості з людьми, об'єднаними однією великою ідеєю — поширювати серед читачів «україноцентризм», любов та повагу до власної держави. Щодо фотоконкурсу та представлених на ньому робіт, то слід відзначити, що я вкотре переконався: мистецтво фотографії нічим не поступається живопису чи поезії. У цих шедеврах фоторепортерської діяльності є все: сюжет, ідея, емоції, у декількох десятках фотографій насправді можна побачити та прослідкувати все те, що відбувалось в Україні впродовж останнього року. Думаю, нікого з присутніх ці роботи байдужими не залишили. Мені здається, що кожен ішов сюди з однією метою — знайти «свою» фотографію: ту, в якій прагнеш побачити інтерпретацію та відображення твоїх думок, переживань. А всім своїм друзям та колегам з нашої газети хочу вкотре побажати усього найкращого та передати найтепліші вітання від студентства та викладацького складу Острозької академії. Ми любимо тебе, «День»!

Олександр ЧАЛИЙ, член правління Українського незалежного центру політичних досліджень:

— Я не вперше на виставці «Дня». З кожним роком вона збільшується, адже тут дуже багато гарних призів. На виставці багато різних ракурсів — позитивних і таких, які викликають деякі занепокоєння. Але це життя, і воно показує, що Україна — це жива країна, яка розвивається. А це головне.

Олександр САВЕНКО, президент Національної телекомпанії України:

— «День» — це та газета, яка правдиво віддзеркалює дійсність. Кажучи мовою, якою нас прагнуть навчити демократії, я б назвав її — «The way we are» (з англійської — «Такі, якими ми є»). На різних фотознімках, які «День» об'єднав у виставку, я не побачив Україну сфальшованою, як її здебільшого відображають на подібних заходах. Тут є кадри, від яких щемить серце від болю, і кадри, від яких радіє душа. Отже, ми не гірші, ми не кращі — ми саме такі, які ми є.

Дивлячись на фотографії, представлені на цьогорічній фотовиставці «Дня», з'являється багато думок. І я бажаю, щоби завтра «День» зібрав набагато більше життєстверджуючих фотографій, що не просто змушували б замислитись. Я не маю на увазі те, що завтра треба менше думати. Навпаки. Проте хотілося б, щоб ці думки були приємніші...

І нехай завтра знову буде «День», з яким приємно за будь-яких умов!

Сергій ДОЛЖЕНКО, автор серії «Беслан» (Гран-прі):

— Загальний рівень виставки досить високий. Мені приємно, що я переміг у конкурсі «Дня».

Від зйомок у Беслані в мене залишилося дуже сильне враження. Як правило, у фотографа, який працює в екстремальних ситуаціях, воно дещо згладжене внаслідок того, що людина спочатку сприймає все через об'єктив. Тобто, до тебе потім доходить, що ти зняв. Коли вщухнуть перші пристрасті. Насправді це дуже жахливо — діти в шоковому стані, горе, біль.

«Чорнуху» зробити не складно. Насправді у тому ж Беслані був морг, де це можна було зняти без проблем. Заходь — і натискай на кнопку. Але я не зробив там жодного кадру. Я не міг собі навіть уявити, як це подати. Насправді трагедію можна показати інакше — без шокуючих подробиць.

Сергій ВАГАНОВ, автор серії «Шахтарі» (Головний приз):

— Роботи, представлені на виставці, треба дивитися повільно. У мене є бажання прийти сюди завтра (субота — Ред. ), перед відходом поїзда, і подивитися виставку ще раз. Це означає, що роботи цікаві, і нашвидкоруч їх дивитися не можна. Я знаю, що цю виставку возять по Україні і дуже чекатиму, коли вона приїде до Донецька. Я дуже хочу, щоб мої земляки побачили Україну, яка повно представлена у виставкових роботах.

Хочеться відзначити, що всі фотороботи зроблені з любов'ю до людей. Це, слава Богу, вже не «чорнушна» фотографія, бум якої переживали на початку 1990-х років. Звісно, хочеться приїхати та подивитися, як зміниться й Україна, і фотографія через рік. Це обов'язково буде, бо з'являються молоді люди, які бачать це іншими очима. Мені 46 років, у мене усталений погляд, а очі молодих бачать інакше, і на це цікаво дивитися.

Переможці VI фотоконкурсу «Дня»

Суперприз — депозитний договір на 10 тис. грн. від банку «НРБ Україна» — отримав Сергій Долженко, Київ, за серію «Беслан».

Спеціальним призом від головного редактора газети «День» Лариси Івшиної — цифровим фотоапаратом — нагороджено Бориса Корпусенка, Київ, за фотороботу «Марія і Ганна».

Спеціальний приз від президента банку «НРБ-Україна» В'ячеслава Юткіна — депозитний договір на 5 тис. грн. — отримав Микола Лазаренко, «День», за роботу «Шлях».

Головний приз — платіжну картку на 7 тис. грн. від Українського Професійного Банку — присуджено Сергію Ваганову, Донецьк. Серія «Шахтарі» («Вижив», «Втрата», «Опік»).

Три грошові премії від Національної Акціонерної Компанії «Украгролізінг» розподілилися так: I премію (3,5 тис. грн.) отримав Леонід Бакка, «День», за роботу «Прапор підняти», II премію (2,5 тис. грн.) — Богдан Барбіл, Ужгород, за фото «Жінка з перцем», III премію (1,5 тис. грн.) Наталія Кравчук, Київ, за знімки «Експресія», «Перекур».

Харківський благодійний фонд «Заповіт» присудив п'ять заохочувальних премій по 1000 грн. Ними нагороджено Юрія Вернигору, Київ («Оленка»), Олега Федонюка, Київ («КолОси й колосИ», «Останній герой»), Аліну Комарову, Маріупіль («Минуле і майбутнє. Пропорції»), Валерія Шаргородського, Чернігів («Муза затримується»), Юлію Побединську, Київ («Політ»).

Спеціальний приз від групи компаній «Родовід» — фотоспалах — отримав Геннадій Мінченко, Київ, за духовну серію, яку склали знімки «Чернець», «Причастя», «На кліросі».

Спеціальним призом від телекомпанії «Інтер» — кольоровим телевізором — нагороджено Володимира Гонтаря, Київ («Мама приїхала», «У день перемоги»).

Спеціальний приз від телекомпанії «1+1» — відеодвійку — отримав Михайло Марків, «День», відзначено роботи «До «Оскару» завжди готовий», «Сонячні ванни».

Спеціальний приз від турфірми «Христофор Колумб тревел» — поїздка Чехією з коханою/коханим та фотоапаратом тривалістю 7 днів — отримав Василь Артюшенко, Київ («Модниці»).

Спеціальний приз від Національної спілки художників України — картину художниці Влади Равко — отримав Богдан Яцишин, с.Туради, Львівська обл., за роботу «Сходження».

Спеціальним призом від Інституту проблем сучасного мистецтва відзначено Олександра Чекменьова, Київ («Поминальні дні»).

Традиційні заохочувальні призи від ЗАТ «Трускавецькурорт» — путівки на відпочинок до Трускавця на 12 днів — отримали Дмитро Гавриш, Київ («Вулиця», «Після зміни»), Андрій Нестеренко, Канів («Вибір-2004»), Олександр Косарєв, Київ («Погляд з вікна «Павлівки»), Сергій Котельников, Київ («Тимчасове затримання»), Олександр Синиця, Київ («Скепсіс. Узагальнений образ»), Віктор Співак, Бориспіль («Життя прожити...»), Сергій Старостенко, Київ («Приватний бізнес»), Сергій Чузавков, Київ («Голодомор. Реквієм»).