Трубна інтрига
Iнтереси України вимагають консолідації суспільстваГазова тема останніми днями займає усе більше місця і в розмовах українців, і у заявах політиків. На ній активно спекулюють, заробляючи передвиборчі бали, її сміливо використовують, щоб розправитися з політичними супротивниками або ж отримати впливових друзів за кордоном. Ця тема стає також чутливим індикатором міжнародних стосунків: для країн стає характерним заявляти про себе як про важливих транзитерів енергоносіїв. У зв’язку з цим акції України на міжнародній арені відчутно зростають. Але є тут одна важлива пересторога. У цьому сенсі надзвичайно змістовною виглядає вчорашня заява президента Польщі Олександра Квасневського, який вказав, що «транзит повинен допомагати економікам, а не використовуватися в політиці». Власне, і саму нафтогазову тему не варто б виносити на вулиці та площі, як говорив про це днями посол Росії в Україні Віктор Черномирдін. Не варто б і тиснути на партнерів по переговорах. А саме так розглядають в Україні відкладений на невизначений термін візит до Києва голови російського уряду Михайла Фрадкова.
Хоч як це дивно, але у цьому звинуватили голову НАК «Нафтогаз України» Олексія Івченка. Він мусив на це відповісти і вирішив прозвітувати перед громадськістю — журналістами і народними депутатами. Це був саме той випадок, коли посадовець не може мовчати і змушений дати суспільству необхідну інформацію. На думку Івченка, «неприпустимо, щоб унаслідок політичних інтриг під загрозу потрапила енергетична безпека держави». Він доволі слушно відзначив, що внутрішні чвари в державі, неузгодженість позицій, необґрунтовані закиди не лише створюють негативний інформаційний фон, а й заважають веденню важливих міждержавних переговорів, налагодженню стосунків iз закордонними партнерами.
А ще партнери хочуть мати справу з поважними, фінансово стійкими контрагентами. Тож Івченко відкрив громадськості усі карти, з яких можна судити про фінансовий стан компанії. За його словами, в 2005 році уряд поставив перед НАК «Нафтогаз України» підвищені завдання щодо платежів до держбюджету. Сума відрахувань у порівнянні з минулим роком зросла більш ніж удвічі — з 4 млрд. грн. до 8,7 млрд грн. (Для інформації — 8,2% доходів усієї держави — це гроші, зароблені НАК «Нафтогаз України»). І компанія повністю виконала ці зобов’язання.
Незважаючи на майже відсутнє державне фінансування геологорозвідки та дефіцит власних коштів, «Нафтогаз» знайшов можливість зміцнити сировинну базу. За десять місяців цього року пробурено 148,6 тис. метрів пошукових і розвідувальних та 208,2 тис. метрів експлуатаційних свердловин, 115 свердловин закінчено будівництвом. Виконано плани з видобутку нафти, газу і газового конденсату. Країна отримала 15,2 млрд. кубометрів природного газу та близько 3,3 млн. тонн нафти і газового конденсату. У порівнянні з минулим роком видобуток природного газу збільшився на 1%, а нафти з газовим конденсатом на 2%. І це, як пояснив Івченко, не так уже й мало. Російський «Газпром» за 7 місяців цього року збільшив видобування газу лише на 0,44%. І це підприємство, яке має величезну ресурсну базу. Тоді як в Україні більшість родовищ значною мірою вичерпана, і для того, щоб не лише зберегти, а й наростити видобування, потрібно докладати значно більше зусиль.
Досягти цього компанії було дуже непросто. Темп зростання її доходів становив цього року 13,2%, тоді як податковий тягар зростав набагато швидше (86%). І все ж «Нафтогаз» залишився прибутковим. Консолідований дохід за 9 місяців склав 40236 млн. грн. Це на 13,2% більше, ніж у 2004 р. Валовий прибуток склав 4647 млн.грн. (на 5,16% більше, ніж за аналогічний період 2004 року).
Однак Івченко підкреслив, що компанія має проблему, яку ніхто не хоче визнавати. Реалізація видобутого нею природного газу є збитковою, що абсолютно неприпустимо. «Ціна газу для населення у нас, — зауважив Івченко, — найнижча в Європі і нижча навіть (на 26,3%), ніж у Росії. Те саме й щодо цін для промисловості. Менше, ніж в Україні, платять за газ тільки російські споживачі.
У постанові Кабміну, яка визначила для «Нафтогазу» підвищені зобов’язання по сплаті до бюджету, передбачалося отримати додаткову виручку в розмірі 1740 млн. грн. за рахунок підвищення до економічно обґрунтованого рівня цін на газ усім категоріям споживачів.
Однак із ряду причин ціни в запланованих обсягах підвищені не були. І замість 1,7 млрд. грн. компанія отримає до кінця року лише 0,5 млрд. гривень. Івченко наголошує, що соціально незахищені верстви населення від підвищення газових цін не постраждають. А от держбюджет отримає від «Нафтогазу» додаткові кошти на пенсії та соціальні виплати.
Голова «Нафтогазу України» розповів також про проблеми у стосунках iз постачальниками газу. На початку року Україна мала труднощі у розрахунках з Туркменистаном, однак завдяки переговорам НАК «Нафтогаз України» з туркменською стороною, газ дорожчим не став. «Більше того, — говорить Івченко, — ми знизили ціну з 58 до 44 доларів за 1000 кубометрів. І при цьому вирішили перейти виключно на грошові розрахунки, що повністю усувало існуючі проблеми. Крім того, були досягнуті домовленості про збільшення обсягів інвестиційного газу, який Україна отримує за роботи, виконані в Туркменистані». Під час останнього візиту до Туркменистану було погоджено способи вирішення проблем з розрахунками за газ, отриманий Україною в першому півріччі цього року. До речі, відзначає Івченко, це ще раз доводить перевагу грошових розрахунків. За перше півріччя розрахувалися грошима день у день, а по другому — навіть 30,1 млн. доларів сплатили наперед.
Непростими залишаються стосунки з іншим головним партнером НАК «Нафтогаз України» російським «Газпромом», зауважив Івченко. Російська сторона наполягає на зміні нині чинного механізму сплати за транзит. Він визначається формулою, яка узгоджує плату за транзит газу ($1,09 за 1000 кубометрів газу на 100 км) з ціною, по якій Україна отримує газ як сплату за транзитні послуги — $50 за 1000 кубометрів. Ці умови прописані в міжурядовому договорі, що чинний до 2013 року, та додатках і протоколах до нього. Росія, за словами Івченка, навесні 2005 року запропонувала перейти до оплати транзитних послуг не газом, а грошима. При цьому Україна теж повинна буде купувати російський газ за гроші. Наразі умови, запропоновані російською стороною, є для України неприйнятними. У цій колізії позиція НАК «Нафтогаз України» не така слабка, як декому здається. На нашому боці — чинний договір, який не може бути змінений в односторонньому порядку. До того ж слід пам’ятати, що територією України щороку транзитується в країни Заходу понад 120 млрд. кубометрів російського газу. Це понад 80% від загального обсягу російського газового експорту. «І транзитні потужності України потрібні Росії не менше, ніж нам — російський газ як сплата за цей транзит», — констатує головний газовик України і звертає увагу на ще один момент. Росія прагне відстояти свої економічні інтереси й отримати вигідні умови співпраці. Це цілком зрозуміло. Однак зовсім не зрозуміло, коли у нас, в Україні, замість підтримки дій щодо захисту економічних інтересів держави, з боку деяких представників влади спостерігаємо немотивовану критику.