«ЦК» демократичних сил»
Вельмишановна пані головний редактор!
Хочу вам особисто і співробітникам газети «День» подякувати за чудову газету, яку ви спромоглися зробити.
Безперечно, газетою «День» українці можуть пишатись, як вельми інтелектуальною, інтелігентною та аналітичною за своїм змістом.
Ваша газета мене цілком задовольняє. Лише її я щодня купую, відчуваючи духовну спрагу. Отже, ви повинні зрозуміти вашу велику роль у просвітництві українського суспільства, у формуванні його громадянської думки та прозорої особистої поведінки, що відповідає цивілізованим нормам честі, порядності, державності та національної гідності.
Проте, виходячи із зазначених вище міркувань, хотілось би побажати газеті «День» наступного року приділяти більше уваги питанням формування національного інформаційного простору та самого інформаційного суспільства. Думаю, що газета «День» має всі підстави, щоб зайняти нішу друкованого органу, так би мовити, «ЦК демократичних сил», які через брак цього формуються так повільно і важко.
Погляньте, як на очах у всіх зомбується молодь, усе наше суспільство нікчемним змістом інформації. Начебто все для дурнів: і мова, і культура, і мистецтво (якщо його можна так назвати). Здається, що маємо справу з умисною диверсією, розрахованою на підрив національної гідності і моральних цінностей нашого народу (переважно нікчемні та беззмістовні авторські передачі на УТН-1 та «Інтері», які займають майже весь прайм-тайм; заміна аналітичної журналістської роботи набридлими численними передачами з різноманітних засідань; брак професіонального смаку в створенні та підборі низьких за своїм рівнем музичних та розважальних програм, культивація далеких від патріотичних поглядів тощо). І хочеться подякувати пані Лігачовій за змістовні та принципові рецензії на наше болотяне ТБ.
Однак чому тільки ТБ? Чому поза увагою «Дня» залишились радіо, ринок відео та аудіо, друкованої продукції, проблеми розвитку мережі Інтернету в Україні, так званої масової поп-культури, шоу-бізнесу тощо? Настав час, коли гострі статті на ці теми треба виносити на перші шпальти газети.
Рецензії мають бути не тільки на київські, але й на регіональні канали ТБ, бо ми й надалі не помічатимемо талановитих авторів передач і по-снобістськи дивитимемося на хуторянські, часом шкідливі для держави і суспільства, напрямки розвитку.
Хочемо чи ні, але треба з'ясовувати, чому досі існують інформаційні кордони радянської «залізної завіси»? Ми не отримуємо від ТБ інформації про трансформацію життя в наших сусідів — у Польщі, Туреччині, Болгарії та інших країнах (окрім усе тієї ж Росії). А хіба нормально, що ми дуже мало знаємо про наших сучасників (видатних, звичайно) — педагогів, лікарів, військових, діячів науки та культури, бізнесменів, керівників держави та регіонів, новітніх фахівців менеджменту, банківської справи та ін.? Треба, ой як треба мати своїх «пророків», а не позичати за звичкою, як це практикує Президент Кучма, в Росії. На порозі ХХI століття з таким інформаційним забезпеченням гарного життя чекати не випадає. Тож нам до снаги разом із «Днем» усе це подолати!
