Циркуляція абсурду

23 квітня на Донеччині місцеві комуністи відкрили пам’ятник Леніну. Перший за роки незалежності монумент, присвячений вождю пролетаріату, з’явився на центральній площі міста Красноармійськ. Організатори та спонсори встановлення монументу — представники місцевого осередку комуністичної партії. Гості відкриття — їхні прихильники. А також діти, яким одягли піонерські галстуки. Утім, на Донеччині появу пам’ятника сприймають неоднозначно.

У регіоні, який живе в бідності, з постійними невиплатами пенсій та зарплат, в аварійного стану будинках, історія із пам’ятником Леніну показує глибину психологічної кризи.

Зокрема, голова Донецької ОО Конгресу українських націоналістів Марія Олійник вважає ситуацію неприпустимою: «Від початку часів незалежності я писала відкриті листи в різні інстанції щодо потреби декомунізації України. Останній такий лист датовано квітнем минулого року. Те, що побачать європейці на Донбасі під час Євро, — чи буде це справжній Донбас? Проте мені щоразу відповідали, мовляв, радянські пам’ятники — це також «надбання Донбасу». За все це, вважаю, повинна відповідати Партія регіонів, яка ухвалювала рішення щодо встановлення монумента. Комуністи виступили ініціаторами, проте дозвіл на встановлення дали представники влади».

Анатолій ТАТАРЕНКО, художник, Донецьк:

— Існує певна ностальгія за минулим, ідея, що «раніше було краще» — це світогляд, властивий не всім, але багатьом людям, яким за 50. Більшу частину життя вони прожили в Радянському Союзі, їм складно ужитися в сучасному світі, оскільки нині відкрито шляхи для власної реалізації та існує можливість творити справжню дійсність, а їм треба, аби існував контроль, порядок, за яким ти виходиш у світ і вже знаєш, що на тебе там чекає, і, базуючись на цьому, можеш планувати своє існування. Пам’ятник Леніну цілком вписується в таку концепцію світобудови. А молодь здебільшого не впливає на ухвалення таких рішень, адже жодних моніторингів не проводять. Рішення ухвалюють люди, які перебувають при владі і формують середовище існування цієї молоді. Дискусійної платформи теж не існує. По суті, це рішення людей старшого покоління, котрі ностальгують за «кулаком» і контролем, соціальним устроєм, коли ти, умовно кажучи, не у «великому плаванні», а є гвинтиком великого механізму.

Тетяна НАГОРНЯК, кандидат політичних наук, доцент кафедри політології Донецького національного університету:

- Знаки живуть, поки є ті, кому вони важливі і дороги. Знакове трактування подій, політичних режимів і епох народжують люди. Стара чи нова епоха - це історія країни і цілого покоління радянського народу, яка триває в тих, хто її знає і поважає. Позиція молодих людей з оціночної точки зору може бути будь-якою, важливіше - знання. Українці - талановита і освічена нація, тому хотілося б, щоб оцінки історичних особистостей та ідеологій, навіть якщо вони не близькі сьогоднішньому поколінню людей, оцінювалися виключно з точки зору фактів і конкретних результатів. По-моєму, це - початок парламентської кампанії.