У «Дні» читаю все!

«День» продовжує друкувати найцікавіші відповідi на сім запитань своєї фірмової щорічної анкети. Сьогодні на неї відповідає офіцер Вiйськово-повітряних сил Андрій ГРИНЮК.

Запитання нашої анкети були такими:

1. Які з резонансних подій року, що минає, запам’яталися вам найбільше?

2. 11 вересня 2001 року і московський теракт зробили ситуацію у світі більш крихкою. Чи змінилося ваше відчуття особистої захищеності?

3. Персонажу широко відомого фільму було «за державу обидно». Чи виникало у вас це почуття в році, що минає? У яких саме випадках?

4. Життя тягнеться низкою буднів, але іноді бувають і проблиски. Розкажіть про ваш найбільш вдалий, «зірковий» день року, що минає, або той, який запам’ятався відчуттям душевного комфорту. Поностальгуймо разом!

5. Покращити якість життя часом допомагають невеликі зручності: поряд відкрили супермаркет, установили кодові двері в під’їзді, а може, ви купили додому килим. Чи є серед ваших друзів, знайомих такі, для кого «життя ж бо налагоджується»?

6. Що вас порадувало в «Дні» цього року, а з чим не ви погоджуєтеся? Що читаєте, а що перегортаєте? Які нові проекти, рубрики, теми для обговорення можете запропонувати в новому році?

7. Будь ласка, коротко розкажіть про себе: освіта, ким працюєте або де вчитеся, вік, як давно читаєте «День».

Дозвольте поздоровити колектив «Дня» зі святами, що наближаються, побажати збільшення тиражів та розширення аудиторії. Я переконаний, чим більше людей буде віддавати перевагу ЗМІ рівня газети «День», тим кращою буде якість нашого життя.

1. Для мене найбільш резонансною подією минулого року стала трагедія у Львові. Як офіцеру ВПС, мені дуже неприємно і боляче згадувати про неї, але ця аварія вкотре вказала на необхідність негайних якісних змін і у самих Збройних силах, і у ставленні влади до них. Необхідність таких змін пов’язана ще з однією подією, а саме — з рішенням РНБОУ про намір України вступити до НАТО. І взагалі, у 2002 році вперше прозвучали чіткі декларації керівництва країни щодо євроінтеграційних прагнень України. Хотілося б, щоб декларації якомога швидше почали втілюватися у реальні справи.

2. Звичайно, ці події не сприяють відчуттю кращої захищеності. І у Нью-Йорку, і у Москві серед загиблих були українці. Це доводить і нашу вразливість. Але найстрашніше полягає в тому, що ці драми з екстраординарних подій останнім часом стали перетворюватися на щось буденне, що відбувається мало не кожного дня. Мені здається, вирішення цих проблем лежить у площині пошуку компромісів та толерантності, починаючи з рівня відносин між людьми, що сповідують різні релігійні, культурні цінності, і закінчуючи рівнем міждержавних відносин.

3. Якщо говорити конкретно, то це і скнилівська аварія, і загибель шахтарів, і продовження «касетної» епопеї, і неконструктивні дії опозиції, і фактично річна бездіяльність парламенту. Причина, на мій погляд, у тотальній безвідповідальності. Коли ми всі почнемо відповідально ставитися до своїх вчинків, слів, думок, відповідально робити свій вибір, «за державу обидно» не буде.

4. Мій найяскравіший день минулого року стався якраз напередодні Різдва, 6 січня 2002 року. Я вперше був у Карпатах, власне, вперше мандрував горами. Разом з другом ми здійснили сходження на вершину, нехай не найвищу та не найскладнiшу (то була гора Стіг, неподалік від с. Ясиня). То було незабутнє враження. Коли ідеш вгору, позаду в тебе простір, а попереду ціль. Коли ж досягаєш цілі, й простір навкруги тебе, опиняєшся не просто на вершині гори, але на вершині світосприйняття. І від того вітру, від тих красот, від тих відчуттів перехоплює дух. А потім була різдвяна вечеря за місцевою традицією, з її незвичним для нас привітанням, з її теплотою та душевністю. Гадаю, що той день я запам’ятаю назавжди.

5. У нашому житті ще багато невирішених проблем та незручностей. Але у мене є відчуття, що в цілому країна рухається у правильному напрямку. Можливо, швидкість цього руху не така, як хотілося б, та в тому, що зміни на краще відбуваються, я впевнений абсолютно точно. Яскравим прикладом може бути сфера транспортного обслуговування пасажирів, зокрема, залізничного. З тим, що за останні роки тут відбулися великі зміни на краще, я вважаю, зі мною погодяться всі, хто користується послугами «Укрзалізниці». Особисто мені минулого року довелося побувати на залізничних вокзалах у Львові, Коломиї, Вінниці, Сімферополі, Севастополі (я не рахую Києва та Борисполя). У більшості випадків я був приємно вражений.

6. У «Дні» читаю все. Дещо нудьгую над матеріалами, що пов’язані з подіями в кулуарах влади. Але в тому винні не автори «Дня», а персонажі, в діях яких занадто мало конструктиву та забагато власних амбіцій. Науйлюбленіша сторінка «День планети». Дуже подобаються всі без винятку автори «України Incognita», «Лавка філософа» Володимира Шкоди, матеріали Клари Гудзик, Сергія Кримського, Дмитра Десятерика, Костянтина Рильова. Серед регіональних кореспондентів хотілося б відзначити статті Микити Касьяненка та Наталії Малімон. Цього року запам’ятався бюджетно-армійський цикл В’ячеслава Дарпінянца. А взагалі, практично всі автори пишуть цікаво.

7. Мені 28. Закінчив Київський інститут Військово-повітряних сил. Нинi проходжу службу у м. Борисполі. Газету «День» регулярно читаю з 2000 року. На той час виникла необхідність у перегляді преси. Читав хаотично різні видання. Одного разу натрапив на «День», з тих пір стараюся не пропускати жодного номера. Вважаю «День» кращою щоденною газетою України.

Андрій ГРИНЮК, Бориспіль

Від редакції. Для тих, хто бажає відповісти на святкову анкету «Дня», нагадуємо адресу: 04212, Київ-212, вул. Маршала Тимошенка, 2л, «Новорічна анкета читача «Дня»; e-mail: master@day.kiev.ua. Будь ласка, вкажіть свою поштову адресу й телефон.