У казначейства супротивників більше, ніж прихильників
Із наближенням нового бюджетного року дедалі очевиднішими стають помилкові прогнози щодо виконання державного бюджету: зростають борги із виплати зарплатні та пенсій, не кращі справи і з фінансуванням державних підприємств.
За радянською традицією, коли в разі відхилення від планових показників, потрібно було знаходити й карати винних за провали, Кабінет Міністрів почав називати своїх "героїв". Одною з перших до списку потрапила Державна скарбниця, котру звинуватили у зриві графіка переходу на казначейське виконання бюджетних витрат.
Як відомо, головна відмінність казначейської системи виконання державного бюджету від банківської полягає в можливості контролювати всі операції із дохідних та витратних статей держбюджету внаслідок того, що всі бюджетні рахунки є в одному місці та об'єднані в єдиний рахунок (це, умовно кажучи, і є Скарбницею). Ще півтора роки тому передбачалося, що рахунки Державної скарбниці будуть відкриті в регіональних закладах Національного банку. Це, у свою чергу, дозволило б отримувати вичерпну інформацію про щоденний стан державних фінансів та забезпечило можливість маневру державними ресурсами.
Одначе, протягом цього часу в Україні не тільки не було створено організаційних передумов для переходу на казначейську систему, а й не закінчено теоретичну дискусію про доцільність Скарбниці як такої. Цікаво, що головним опонентом казначейської системи був голова парламентського комітету з фінансів Віктор Суслов, який уважав, що держбюджету потрібна не так Скарбниця, як "бюджетний банк".
