У Москву повертаються погроми

Ксенофобія для Росії та Москви — не рідкість, незважаючи на вельми строкатий етнічний склад москвичів. Її активно намагався експлуатувати мер Лужков, міліцейське керівництво організовувало рейди за «особами кавказької національності». Власне, суспільство, в якому міг з’явитися такий термін, навряд чи може вважатися здоровим. Погром може свідчити лише про те, що для нього була підготовлена передусім психологічна база. І він цілком може повторитися ще неодноразово, незалежно від того, чи братимуть у ньому участь представники відверто нацистського «Русского национального единства» чи ні (за даними деяких опитувань, ідеї РНЕ далеко не завжди є чужими росіянам та москвичам).

Викид негативних емоцій на «інородців» — не така вже й велика рідкість. Недарма ж керівництво московської міліції попросило лідерів національних громад не піддаватися на провокації. Особливо маючи на увазі події трирічної давності, коли після загибелі торговця-азербайджанця Москвою прокотилися демонстрації протесту.

Не є секретом і те, що далеко не віджила у суспільній свідомості ксенофобія сама по собі — вельми огидне явище — відноситься не тільки до євреїв, кавказців та вихідців з азіатських країн. Так само її жертвами можуть бути українці, молдавани та інші народи. Проблема, мабуть, саме в тому, що шовінізм та войовничий націоналізм, які зникли на офіційному рівні, як мінімум, не зустрічають перешкод влади на рівні повсякденного життя. І навіть більше того, окремі представники російської влади цілком комфортно себе почувають, навіть не маючи наміру приховувати свої погляди. Що в нормальному суспільстві вже призвело б як мінімум до скандалів.