У неприємній компанії

Експерти американського видання Business Insider, спираючись на дані Bloomberg і CMA Datavision, склали рейтинг 18 країн, схильних до ризику дефолту. Україна в ньому на шостому місці.

Це визначено розміром зовнішнього боргу, перспективами його стрімкого зростання в найближчому майбутньому та сповільненням зростання економіки. (Лише цього року країні знадобиться понад 10 мільярдів дол. для обслуговування своїх боргів. Загалом експерти Світового банку оцінили зовнішній борг України, зокрема й корпоративний, у 82% ВВП. У лютому цього року уряд України оцінював держборг на кінець 2010 року в 39,6% ВВП і прогнозував його зростання 2011 року до 44,2% ВВП).

Очолює список кандидатів на дефолт Венесуела, де скоротився видобуток нафти, через що в уряду можуть виникнути труднощі з поверненням боргів. На другому місці — Греція, де населення не сприймає заходи уряду для регуляції економіки, на третьому — Аргентина, де зафіксована висока інфляція. На четвертому місці — Ірландія, яка все ще відчуває наслідки банківської кризи. П’ятірку замикає Португалія, яка цього року має погасити на 20 мільярдів євро боргів.

Окрім названих країн до рейтингу увійшли політично нестабільні — Лівія, Єгипет, Бахрейн, а також благополучні на перший погляд Іспанія, Болгарія, Хорватія, Румунія, Литва й Угорщина, що мають проблеми в банківському секторі, високу інфляцію й не вирізняються політичною стабільністю.

Схоже, уряд України не скидає загрозу дефолту з рахунків і вживає необхідних заходів, щоб її уникнути. Зокрема, перед святами він оприлюднив затверджену 2 березня середньострокову стратегію управління держборгом на 2011 — 2013 роки. Відповідно до неї, облігації внутрішньої державної позики та казначейські зобов’язання розміщуватимуться на фондових біржах. Для цього планується впровадити сучасні біржові технології при торгівлі ОВДП і казначейськими облігаціями. Готуються нові запозичення для підтримки й розвитку пріоритетних сфер розвитку економіки, переважно транспортної й міської інфраструктури, енергетики та енергозбереження, а також фінансування фіскального дефіциту бюджету. Розширюється перелік державних цінних паперів, плануються заходи для активізації управління держборгом і ліквідністю єдиного казначейського рахунку, а також коштів валютних рахунків. Передбачається нарешті зрушити з мертвої точки проблему випуску державних боргових цінних паперів для населення.

У результаті, уряд сподівається щороку скорочувати співвідношення державного боргу та ВВП на два відсоткових пункти й такими ж темпами збільшувати частку державного внутрішнього боргу (на кінець 2010 року становила 43,7%).

У той же час, загроза дефолту зростає також у зв’язку з незбалансованістю зовнішньої торгівлі. Як вважають у Нацбанку України, певне поліпшення показників платіжного балансу країни в січні 2011 року сформувалося під впливом тимчасових і сезонних чинників. У той же час, заспокоює глава Нацбанку, «таке розширення дефіциту лежить у прийнятних межах і має стабільні джерела фінансування, зокрема повністю покривається припливом прямих іноземних інвестицій і не є в найближчій перспективі загрозою для зовнішньої стійкості країни».

Чи не заколисує себе й нас «байками про інвестиції» пан Арбузов? Наприклад, віце-канцлер, федеральний міністр закордонних справ Німеччини Гідо Вестервелле під час нещодавньої зустрічі зі студентами та викладачами Київського національного університету ім. Шевченка був у цьому питанні не настільки оптимістичним. «Ми робимо свій внесок у те, щоб підприємства з Німеччини спробували подивитися через кордон і здійснити інвестиції тут, в Україні, — сказав Вестервелле. — Але й Україна повинна зробити свій внесок. У Німеччині є підприємці, які охоче вкладали б кошти в Україну. Проте вони побоюються правової нестабільності та корупції».

Доволі м’який вислів німецького дипломата неприємно відтіняє нещодавню заяву швейцарської компанії «Дельта Кепітал СА».

Голова ради директорів цього європейського інвестора Жан-Поль Ван Мюнстер зауважує, що «в Україні після судової реформи, руками суддів, використовуючи сумнівні юридичні судові процедури, її (компанію) як інвестора, якому належить пакет акцій у статутному капіталі ЗАТ «Житомирські ласощі», позбавляють права власності на акції, завдаючи при цьому збитків на сотні мільйонів доларів США». Свої скарги інвестор розіслав до всіх правоохоронних органів країни й збирається звернутися також до іноземних дипломатичних представництв в Україні, депутатів Європарламенту та Єврокомісії з повідомленням про ризики, що чекають інвесторів в Україні.

Чи здивувало українських експертів передбачення заокеанських фахівців? Один із серйозних економістів, близьких до банківських кіл, назвав шосте місце України в списку країн-невдах нісенітницею й навідріз відмовився цю надуману проблему коментувати.

Президент Центру економічних реформ Олександр Пасхавер дотримується дещо іншої точки зору. За його словами, «з погляду найближчих декількох років пряма загроза дефолту України малоймовірна». «А от з погляду системної загрози — дуже ймовірна, — продовжував Пасхавер, — і це залежить від того, як виконуватимуться завдання у тих реформах, які повинні балансувати доходи й витрати держави. Це стосується не тільки й не стільки податкових реформ, скільки реформ, пов’язаних із соціальним сектором. Причому ці реформи мають дві мети й різні наслідки. Одне з їхніх завдань, звісно, збалансувати доходи й витрати, ввести їх у рамки ринкової економіки. Друга мета — забезпечити підвищення рівня та якості послуг держави, які поки що досить низькі. Якщо ці цілі будуть досягнуті, то загроза дефолту відступить. А якщо не виконуватимуться, то виникає загроза фінансового дефолту. Адже в нас просто не збігаються витрати й доходи. А якщо все задумане буде виконано недостатньо якісно з погляду населення, то можливе посилення політичної нестійкості, що теж, хоча й не безпосередньо, є ризиком дефолту». Пасхавер зазначає, що іноземні інвестиції значною мірою балансують доходи й витрати країни. Але, на його думку, їхній обсяг пов’язаний також із проведенням реформ, але іншого порядку. Йдеться про інвестиційний клімат, пояснює він і говорить: «Поки я в цьому не бачу успіхів, а без поліпшення клімату ми інвестицій просто не отримаємо, — констатує експерт. — До того ж, можливі не лише надійні прямі інвестиції, а й портфельні, спекулятивні, які постійно тримають країну ніби на короткому повідці щодо їхнього повернення й, відповідно, можливості дефолту, який у цьому випадку стає реальним у разі будь-якої видимої невдачі. На жаль, інвестиції як чинник, що пом’якшує наші проблеми, поки не працюють».