У що реформує «міністерство правди» Iван Драч?

У четвер Верховна Рада дала згоду, за представленням Президента, на призначення Івана Драча головою Держкомітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення. «День» уже прогнозував це призначення, коли згадував про конкретні проблеми в нашому інформаційному просторі. Тепер можна вже прогнозувати й те, що ці проблеми будуть архіскладними для відомого поета, публiциста і кіносценариста, що повернувся в політику. І насамперед тому, що, на відміну від практики більшості західних країн, наші інформаційні керівні органи — це завжди саме політичні відомства. По суті, і при З.Куликові, і при О.Савенку, і при О.Баї вони не знали іншої практики, аніж практика «міністерства правди». З дуже жорстким — а часом і ревним — служінням навіть не державі, а конкретним політичним фігурам виконавчої влади.

Ми сподіваємося, що вже в найближчих номерах «Дня» задамо Іванові Драчу запитання про ті принципи й ідеї, з якими він прийде на нове для себе службове крісло. Адже, певна річ, це призначення відбулося не в останню чергу в зв’язку з бажанням заявити про прийдешні реформи і в наших ЗМІ та книговидавництві. Що передусім зачеплять ці реформи?

У своїх коментарях «Дню» голова Спілки журналістів України Ігор Лубченко висловив надію, що Іван Драч допоможе нашій державі виробити нарешті чітку державну політику щодо електронних ЗМІ та їхнього держфінансування, а також що будуть ініційовані закони для захисту ринку української преси.

Водночас відомий тележурналіст В.Піховшек висловив побоювання у зв’язку з можливим після призначення І.Драча визнання української національної ідеології «обов’язковою». «В Івана Федоровича може з’явитися, — каже В’ячеслав, — спокуса почати вирішувати, що таке «українське», а що таке «не українське».

Безумовно, тепер з іменем Івана Драча ми пов’язуватимемо і ту продукцію, яка виходитиме на наших держканалах. Прямо скажемо, поки що вона не найкращої якості, зате гранично, неприховано політично заангажована. Чи вдасться Іванові Драчу стимулювати зворотні процеси? Скажімо, поступового переходу держТБ до принципів і організації громадського ТБ. Чи зможе Держкомітет з інформаційної політики стати достатньо самостійною структурою, не залежною від впливу фінансово-політичних груп? Чи сприятиме пан І.Драч становленню в нашій журналістиці істинного розуміння свободи слова?

Сподіваємося, що Іван Федорович прийняв цю пропозицію добре обізнаним з процесами, що тривають у нашому інформпросторі. Зрештою, вдруге увійти в ту саму політичну річку — це відповідальний крок.