У світі стародавньої гри запанувала абсолютна монархія. Чи хаос?
Перемога Гаррі Каспарова, чудового шахіста і, мабуть, найсильнішого на сьогодні гравця світу, як це не парадоксально, на користь шахам не піде. Адже Каспаров, котрий ось уже понад три роки не захищав чемпіонський титул, ще більше зміцнився в думці, що шаховому світу потрібна не республіка, а монархія. Причому, в найгіршому значенні цього слова. Мабуть, Гаррі Кимович розуміє цю справу так, що сам чемпіон (читай — монарх) обирає собі суперника з тих, у кому спонсори комерційно зацікавлені.
Вийшовши з ФІДЕ ще 1993 року, Каспаров узяв на себе її функції щодо розіграшу чемпіонату світу, але згодом відмовився від чіткої системи. А навіщо? «У нас є чемпіон світу. Навряд чи хтось у цьому сумнівається після моєї перемоги на цьому турнірі, — заявив Каспаров. — У нас також є «чистий» другий номер — Ананд, котрий виграв усі турніри, у яких я не грав. Що нам потрібно ще? Уже була пропозиція вартістю в три мільйони доларів. І я думаю, що наш матч із Анандом розв’яже всі проблеми».
Про якийсь суворий порядок відбору тринадцятий чемпіон навіть і не думає. А раптом відбереться хтось небажаний. Власне кажучи, так воно й сталося. Торік, аби зберегти законність хоча б про людське око, Каспаров організував систему відбору претендентів, яка не відрізнялася особливою громіздкістю. Вона складалася з одного-єдиного фінального матчу Крамника з Олексієм Шировим (Іспанія). За задумом чемпіона мав перемогти Крамник, і тоді матч із ним був би цікавим. Проте переміг Широв, а з ним грати Каспаров не схотів і тепер, нічтоже сумняшеся, шукає іншого партнера. За такою логікою футболісти збірної Угорщини 1954 року повинні були оголосити себе чемпіонами світу, замість того щоб грати фінальний матч із німцями та ще й програти його.
Тож для Каспарова минулий турнір був не пересічною подією, а справою життєвої ваги. Маючи найпотужніші комп’ютери з найкращими шаховими програмами, Каспаров, готуючись до турнірів, дістає солідну перевагу перед іншими гросмейстерами. І використовує її повною мірою. До того ж це дуже тисне на психіку його суперникам.
Тож, очевидно, можна погодитися з багаторічним наставником Гаррі Олександром Нікітіним, котрий стверджує, що Каспарова навряд чи переможе хтось із тих, кого він уже бив не раз. Це буде людина нового шахового покоління. Приміром, українець Руслан Пономарьов.
