У югославському керівництві — розкол

Тим часом 38 днів бомбардувань фактично повністю зруйнували економіку Югославії. Вона була аж ніяк не в блискучому стані й півтора місяці тому — внаслідок десятирічних пертурбацій, пов'язаних із неефективним переходом від тітовського соціалізму до ринкової економіки (так добре знайомих українцям), і восьмирічних міжнародних економічних санкцій рівень промислового виробництва торік був таким самим, як року 1968-го. Нині ж практично повністю зруйновано нафтопереробну промисловість, єдиний у країні автомобільний завод «Застава», виведено з ладу найбільший машинобудівний завод на Балканах у місті Крушевац, чиї екскаватори та бульдозери дуже знадобилися б у повоєнній відбудові. Але спершу доведеться відбудовувати сам крушевацький завод. Зруйновано також десятки підприємств хімічної, фармацевтичної та тютюнової промисловості, на яких уряд Югославії, за інформацією НАТО, розміщував військові замовлення.

Відомий югославський економіст Младян Дінкич сказав АП, що країну нині відкинуто до «стану 1945 року», безробітними стали бiльше половини югославів, а рівня 1990 року можна буде в найліпшому разі досягти 2015 року.

Гуманітарна катастрофа нині загрожує не лише косовським албанцям, а й усій Югославії. Патріотична ейфорія помалу минає і саме це спричинило перший розкол у монолітному досі белградському керівництві.

Утім, із внутрішньополітичними проблемами зіштовхнувся і головний опонент Мілошевича — президент США Білл Клінтон. Палата представників Конгресу відмовила йому в підтримці на продовження бомбардувань, а ще перед цим зобов'язала його узгодити із законодавцями можливий початок наземної операції. Згідно з американськими законами, ці рішення не є обов'язковими для Клінтона, але вони показують певну зміну в ставленні до війни на Балканах американського політичного істеблішменту.

Олекса ПІДЛУЦЬКИЙ, «День»

Вчора ПАРЄ ухвалила поправки до резолюції щодо Косово. Зокрема, засуджено Мілошевича, який проводить політику геноциду. Незважаючи на енергійність заяв і українського комуніста Бориса Олійника, і лідера російських лівих Геннадія Зюганова щодо засудження НАТО, їхня думка залишилася поза рамками документу. Хоча представники кількох країн — приміром, Словаччини, Португалії, Фінляндії — у промовах казали про засудження дій Альянсу, думка загалу все ж таки на боці НАТО, повідомляє зі Страсбурга кореспондент «Дня» Наталя ВІКУЛІНА.