Учора бувалий Президент уперше зустрівся з юним парламентом

Усі парламентські виступи Президента України Леоніда Даниловича Кучми, особливо щорічні послання, суворо витримуються в одній тональності.

Всі вони звучать так, немов «батько народу» повернувся після довгих років відсутності й тепер вкрай незадоволений тим, що ми тут без нього натворили, розкриває нації очі й проголошує новий курс виходу з кризи.

Учорашній виступ Президента перед новообраною Верховною Радою не став винятком. Непідготовленим глядачам могло навіть видатися, що це промова не глави держави, який правив майже чотири роки, а новообраного лідера. Дуже вже відсторонено звучала з його вуст критика «політичного протистояння», котра породила чинники, що не дозволили Україні вийти з кризи.
Найбільш переконливий Президент, зазвичай, був у констатуючій частині: загострилася фінансова криза, збиткові вже не тільки окремі підприємства, але й низка галузей і т. ін.

Тут слід зауважити, що в оцінці Президентом економічної ситуації останнім часом відбуваються постійні метаморфози: перед виборами він запевняв громадськість, що все гаразд, і «тільки сліпий» може «не помічати позитивних зсувів»; відразу після виборів Президент провів розгромне засідання уряду, де пояснив, що те, що відбувається, аж ніяк не радісне, тепер же знову — «усе під контролем». Детальніше про доповідь Л. Кучми читайте на 4-й стор.

Що ж до парламенту, то він розпочав свою діяльність у повній відповідності до робочого плану, запропонованого підготовчою комісією. 417 депутатів прийняли присягу, і лише невеличкий плакат «Геть Бандерівщину», порадував Президента відсутністю повної одностайності в депутатських лавах, мовчки засуджував від імені комуністів за читання присяги Ярославою Стецько. Зі свого боку, відкриваючи сесію дещо нестандартним текстом, сама лідер Нацфронту, хоч і викликала шум на лівому крилі ВР, усе ж не дала приводу для серйозного скандалу.

Апофеозом консенсусу в організаційній рутині стало підтвердження повноважень тимчасової президії, до складу якої, окрім раніше затверджених П. Симоненка, О. Мороза, А. Матвієнка та Ю. Костенка, все ж таки увійшов і П. Лазаренко. Ведення першого пленарного засідання дісталося лідеру комуністів, який після висунення своєї кандидатури пленумом ЦК КПУ на пост спікера не без задоволення розпочав тренування. До речі, у кулуарах ВР члени фракції НДП категорично відкидають пусті домисли, що ніби-то «партія влади» при таємному голосуванні здатна підтримати саме Петра Миколайовича на пост голови парламенту.
Бунт безпартійних проти партійної структуризації явно захлинувся: «мажоритарники» тепер активно поповнюють «молодші» партійні фракції. За попередніми відомостями, 12-го травня до 30 депутатів зросла фракція СДПУ(о), до 23 — ПЗУ.

А загалом ніяких особливих сенсацій. Український парламентаризм виявився живучим, як ніколи. І це найліпша новина.