Украв... власного сина
Того ж дня надвечір Алла Третякова забила на сполох. Міліція одразу з'ясувала, що в міському готелі немає ні Олексія, ні його американського батечка. Правоохоронні органи Волинської області негайно отримали спеціальні орієнтовання, за якими розпочали пошуки батька й сина. Усі пости державтоінспекції та транспортної міліції також були поінформовані про викрадення. Однак старання правоохоронців виявилися марними. Андрій Третяков із сином, а також з оперативниками «на хвості», встиг перетнути кордон і зникнути на території Польщі.
Кілька днів тому в квартирі Алли Третякової пролунав телефонний дзвінок. Телефонував її син. «Мамо, не хвилюйся, зі мною все гаразд, — сказав Олексій. — Я тут трохи поживу». Тепер спантеличена жінка розмірковує, що мали б означати синові слова «трохи поживу» — «поживу якийсь час і повернуся» чи «хоч поживу тут по-людськи».
Для з'ясування ситуації кореспондент «Дня» звернувся до виконуючого обов'язки начальника Ковельського міськрайвідділу внутрішніх справ Сергія Матящука.
— Криміналу в цій справі немає, — сказав Сергій Васильович. — Хлопцеві десять років, і він, очевидно, сам вибрав, з ким йому жити — з матір'ю чи з батьком.
Авжеж, який тут може бути кримінал? Андрій Третяков — у штаті Міссурі. А загаявся б він на якусь годину в рідній Україні — кілька років світилося б йому небо в клітинку. За викрадення дитини. Адже згоди матері на виїзд неповнолітнього Олексія за кордон не було...
У всякому разі тішить те, що ця спочатку зловісна детективна історія має щасливий кінець. Нехай собі хлопець «трохи поживе». На противагу мільйонам його ровесників в Україні.
