Україна може стати державою-банкрутом

Найсприятливішим (для влади) результатом візиту місії було б, якби вже 26 січня її український голова Мохаммад Шадман-Валаві оголосив, що він рекомендуватиме раді директорів виділити Україні кредит. У цьому випадку сценарій року, прописаний у бюджеті, у передвиборних штабах деяких претендентів на президентський пост, а також у монетарних розрахунках Нацбанку, можна було б кардинально не змінювати. Однак, за інформацією з-за переговорного столу, нинішня місія МВФ може відмовитися від остаточного вердикту. Тоді повториться історія двомісячної давності: ні миру, ні війни...

Тим часом, як подейкують у кулуарах, Нацбанку вже наступного тижня доведеться визначитися з курсом гривні. А зробити це без «одобрямс» МВФ — крок відчайдушний. (Нагадаємо, в умовах недовіри до влади проголошення будь-яких змін валютної політики тлумачиться як сигнал біди). Та й стосовно суті майбутньої курсової політики багато неясного.

На переговорах українського уряду з місією МВФ «особливо складно» буде знайти взаєморозуміння в царині курсоутворення на 1999 рік, а також стосовно механізму відносин Нацбанку й Міністерства фінансів. Таку думку висловив журналістам у середу заступник міністра економіки України Віктор Кальник. Іншими словами, коли вибирати між плаваючим курсом і прозорою передбачуваною держполітикою, з одного боку, і фіксованим курсом і кон’юнктурною передвиборною політикою, з іншого, то Кабмін вибрав би друге.

Нацбанку, звісно, підходить перше. Принаймні, інакше пояснити емоції Віктора Ющенка, які прорвалися на публіку в середу ввечері, складно. «Якщо говорити за великим рахунком, — сказав Віктор Ющенко в інтерв'ю агентству Інтерфакс-Україна, — я розчарований багатьма речами, які виникають навколо цього питання. І особливо з української сторони. Я дивлюся, що говорять у пресі різні (представники — ІФ-У) української сторони. Постає питання — кому вони служать? Виникає таке враження, що цим людям, цим установам, цим гілкам влади просто не дорога Україна», — сказав глава НБУ. «Ми робимо великий злочин перед Україною, коли дозволяємо коментувати так українські події. На жаль, я не можу докладніше говорити про ці речі», — сказав В.Ющенко.

Важко сказати, кому персонально було адресовано докори банкіра. Зазвичай Віктор Ющенко не дозволяє собі навіть натяку на розбіжності всередині влади. Якщо ж таке сталося, очевидно, ситуація справді критична. Дійсно, що може бути гіршим для НБУ, ніж обвал національної валюти й банківської системи. А загроза для цього дуже реальна.

Стурбованість банкіра пояснюється просто. Ненадходження коштів зовнішнього фінансування неминуче призведе до ситуації, коли Україна буде змушена визнати неможливість виконувати платежі за раніше взятими зобов'язаннями і її оголосять державою-банкрутом. Принаймні так описується ситуація в аналітичній записці Міністерства фінансів «Про заходи з підвищення ефективності зовнішніх державних позичань 1999 року», підготовленій до запланованого на п'ятницю, 22 січня, засідання Кабінету Міністрів. (За розрахунками Мінфіну, сумарна потреба у зовнішньому фінансуванні на 1999 рік оцінюється в $2,2 млрд. З цієї суми $520 млн. може бути отримано для підтримки національної валюти в рахунок кредиту розширеного фінансування EFF Міжнародного валютного фонду).

Утім, катастрофа замаячіла перед урядом і країною не сьогодні: реформи не проводилися від дня їх проголошення. Тож і відповідальність за рішення політиків, урешті-решт, нестимуть не приїжджі кредитори, а, як це не сумно, населення країни, яке обрало таких політиків.

P.S.: 1999 року в Україні буде продовжено практику валютного коридору, і це питання «не підлягає дискусії», заявив в інтерв'ю агентству Інтерфакс-Україна помічник Президента Валерій Литвицький.