Дійсно, багато говориться, та так воно й є, про вирівнювання класу команд, які ще вчора ходили в аутсайдерах. Так, очки нині ніхто не дарує. Й у грі проти збірної Вірменії прикрий не сам результат, що сильно ускладнив становище збірної України в боротьбі за вихід до європейського фіналу, але аж ніяк не перекреслив усі шанси, як невиразна, блякла гра команди.

Смішно сказати, за весь перший тайм лідер підгрупи зміг створити всього лише два гострих моменти — удар Андрія Шевченка, що влучив у штангу, і постріл головою Андрія Гусіна. В другому ж таймі голевих моментів і зовсім не було. Та й у середині поля наші футболісти не виглядали повними господарями. Виходить, що в збірній нікому гідно замінити білоруських хавбеків «Динамо» Олександра Хацкевича й Валентина Белькевича, й це при тому, що в Україні завжди був надлишок півзахисників. Незрозумілим виглядає й відмова Йожефа Сабо від ним же випробуваного варіанту з трьома нападаючими. Сергій Скаченко з'явився тiльки через необхідність, лише після того, як було травмовано його тезку Реброва. Й вже зовсім незрозумілою виглядала заміна Андрія Шевченка. Василь Кардаш, який замінив його, атакуючий потенціал команди не посилив.

Після гри старший тренер збірної Йожеф Сабо серед причин невдач назвав наступні: відсутність належного настрою на гру, різницю в рівні підготовки гравців «Динамо» та інших клубів. Проте, на думку наставника, й кияни були далекі від кращих кондицій, а деякі вже бачили себе в формі закордонних клубів. Щоправда, викликає здивування, а яка тоді роль тренерів, невже не вони створюють колектив однодумців? Після матчу з Ісландією, пам'ятається, були нарікання на якiсть поля НСК «Олімпійський». Тепер — не було вогника в очах гравців...

Як підкреслив спортивний оглядач «М'юзик Радіо» Сергій Голяченко , на прес-конференції емоції взяли гору не тільки у старшого тренера збірної України, а й у деяких колег-журналістів. Лунали звинувачення на адресу вірменів у симпатіях до росіян, натяки на грошове стимулювання останніми, щоб господарі билися насмерть. Звинувачували хазяїв ще й у тому, що вони грали надмірно жорстко.

І ще один аспект. На жаль, матч транслювався по телебаченню вже в записі, й глядачі, які дивилися гру Росія — Ісландія, вже знали про те, що всі спроби української збірної так і залишаться безплідними. До речі, в Москві звістка про нульову нічию в Єревані викликала ледве чи не більше захоплення, ніж гол Валерія Карпіна.

Московський коментатор Віктор Гусєв назвав українську збірну однією з найсильніших у Європі. Й це не черговий комплімент. Буде дуже шкода, якщо добре відігравши з головними конкурентами, українці через прорахунки в психологічній підготовці не попадуть на континентальний форум. Чудово почавши відбірковий турнір, перемігши в атакуючому стилі росіян і гідно виступивши в Парижі, буквально на рівному місці недолічилися чотирьох очок, що цілком могли гарантувати вихід у фінал, у матчах з далеко не найавторитетнішими в Європі збірними Ісландії та Вірменії. Уявимо собі, що в українців зараз було б 19 очок. Тоді три очка в трьох іграх, що залишилися (за умови щонайменше нічиєї в домашній грі проти Франції), давали перше місце.

А втім, що тепер гадати, що б було. На нас чекає реальна ситуація. А вона така. Росія (проти Вірменії — вдома й Андорри — в гостях) і Франція (з Ісландією — вдома й з Вірменією — в гостях) обидві свої гри, найвірогідніше, виграють. Це дасть Франції 20 очок, а Росії — 18. Для того, щоб випередити Росію, нам треба не програти їй у заключній зустрічі в Москві, набравши перед цим не менше трьох очок. Щоб обігнати чемпіонів світу, треба або перемогти їх у Києві, або, в разі нічийного результату, взяти гору в поєдинках, що залишилися.

І останнє. По дорозі з Єревана під час зльоту літака з українською делегацією на борту сталося два вибухи в лівому моторі. На щастя, ще не було прибрано шасі — й пілоти змогли запобігти катастрофі. Довелося чекати наступного ранку, щоб повернутися додому іншим рейсом.