Україна — Росiя: знову необхiдне втручання президентiв
Черговий візит Президента Леоніда Кучми до Росії розпочався вчора під знаком святкування 80-річчя плану ГОЕЛРО. Святкування ювілею сьогодні продовжиться в Петербурзі, де президенти Кучма та Путін відвідають урочистості з приводу відкриття Північно-Західної ТЕЦ. Сьогодні ж президенти урочисто відкриють і пам’ятник Шевченку на Кам’яному острові в Петербурзі роботи канадського скульптора українського походження Лео Мола (Леоніда Моложаніна), який закінчив Ленінградський художній інститут ім. Рєпіна і емігрував до Канади після Другої світової війни. У планах президентів — і відвідання Ермітажу.
А заодно лідерам випадає поговорити й про наболіле — про газ, наприклад. Адже після того, як президенти обох країн у Мінську принципово домовилися про розв’зання газових питань, проблема залишається не до кінця вирішеною на рівні урядів. Прем’єр-міністр України Віктор Ющенко ще два дні тому обіцяв, що міжурядові угоди мають бути підписані до зустрічі президентів, але делегація на чолі з віце-прем’єром Єхануровим відбула до Москви майже одночасно з президентським літаком. А два тижні тому одну з «газових» угод було підписано, як повідомляють агентства, «в робочому порядку — по факсу».
Часті останнім часом зустрічі президентів, явне поширення військового співробітництва, той факт, що український міністр закордонних справ Зленко свій перший візит на новій посаді здійснив до Москви мали б налаштовувати на те, що ситуація в українсько- російських відносинах, яка більше нагадувала «холодну війну», ніж стратегічне партнерство, змінюється.
Дійсно, з одного боку, в останні місяці поменшало атак російських ЗМІ на Україну, зате став відчутним тиск російського капіталу. «Газпром» твердить, що буде Україна красти газ, чи не буде, але обхідні газопроводи потрібно будувати. Тема можливих концесій української газотранспортної мережі, які могли б бути надані серед іншого й російській стороні, останніми тижнями практично не звучала в пресі. Оптимізму поки що не додає й те, що тема запровадження квот на поставки українських труб до Росії, на вилучення з режиму вільної торгівлі продукції українських кондитерів та ще багато чого все ще актуальна. Міністр закордонних справ Росії Ігор Іванов у листі на ім’я Зленка висловив сподівання, що в наступному році відносини між двома країнами будуть відзначатися взаємною довірою, повагою та конструктивністю. Досі, однак, добрі відносини між президентами не заважали обом сторонам трактувати «конструктивність» по-своєму.
Директор департаменту управління власними інвестиціями АКБ «Альфа-банк» Віталій МИХАЙЛЬО:
«Можливо, російський капітал не такий могутній, як західний, але це частково компенсується тим, що його представники вірять у поліпшення інвестиційного клімату в Україні. Тому я думаю, що вони будуть одними з основних інвесторів, які вкладають гроші в українську економіку.
Дії російських інвесторів промовляють самі за себе. Досить назвати придбання «Тюменською нафтовою компанією» Лисичанського нафтопереробного заводу. Можна навести й інші приклади: «Лукойл» створює СП з «Оріаною», «Альфа-банк» придбав в Україні «Київінвестбанк» і розвиватиме ринок фінансових послуг, РАТ ЄЕС неодноразово заявляло про свій інтерес до приватизації українських енергокомпаній. Сьогодні російський капітал — найактивніший гравець на приватизаційному українському ринку.
На мій погляд, поліпшення інвестиційного клімату в Україні останнім часом пов’язане з тим, що набирає темпів приватизація, став прозорішим фондовий ринок. Позитивним чинником також є рішення МВФ про продовження програми розширеного фінансування. На користь поліпшення інвестиційного клімату свідчать і статистичні дані: обсяг іноземних інвестицій в Україну збільшується».
Генеральний директор виконавчої дирекції Міжнародної асамблеї ділових людей Євген ЦИМБАЛ (Москва): «Я щойно повернувся з України, де оглядав верстатобудівні заводи. Фактично 95% їхньої продукції сьогодні йде в Росію. Тому українські заводи дуже зацікавлені в тому, щоб мати в Росії такі промислові структури та банки, які могли б знаходити замовлення і, що найважливіше, надавати кредити. На мій погляд, така схема може бути успішно застосована не тільки у верстатоінструментальній промисловості. Адже українські заводи випускають багато продукції, що не має збуту в Україні, зате на неї є великий попит у Росії. Це один із проектів, який дозволить установити тісніші економічні контакти між Україною та Росією. Можна сказати і так: нам необхідно відтворити колишні союзні міністерства, але вже на принципово новій основі. У нашому проекті таким «міністерством» міг би стати Укрросверстатоінструмент, на його частку припадало б 15% прибутку, а 50% одержував би завод». центральні органи виконавчої влади або віце-прем’єрів не потрібно.
