Український Голодомор — очима дітей

Короткометражна кінострічка під робочою назвою «Червоне намисто» зніматиметься за сценарієм, заснованому на реальній родинній історії. Як розповіла на прес-конференції його автор Тетяна Кондрашевська, це історія з життя однієї сім’ї у важкі часи голодомору 1932—1933 років. І хоча в задум фільму не входить показ усіх жахів Великого Голоду, його автори хочуть відтворити реальну картину того часу. Режисер майбутнього фільму Карен Карапетян збирається показати, що саме рятувало людей в часи Голодомору. «Окрім смертей і страждань у мешканців українського села були і кохання, і віра, і відданість, а також турбота про близьких, — каже він. — Родинні цінності особливо гостро виявлялися під час важких випробувань, і допомагали вижити».

Фабула фільму досить проста і побудована на життєвій ситуації, коли щаслива сім’я позбавляється опори: зникає батько, яких поїхав шукати продовольство, а мати і дочка, завдяки глибокій вірі і силі духу, виживають і чекають на його повернення додому. «Голодомор 1933 року — найважчий час для українського села. Маленьку дівчинку — героїню майбутнього фільму — це випробування застало в той час, коли хотілося грати в іграшки. Але життя залишило її не лише без дитячого сміху, але і без шматка хліба. Вона подорослішала, коли їй було всього сім років. І усвідомила, що таке межа життя і смерті», — пояснює Т. Кондрашевська. Продюсер Галина Тарасюк повідомила, що зараз йдуть активні пошуки юної виконавиці для цієї непростої ролі. Творча група спільними зусиллями знайшла фінансування для початку зйомок — близько 55 тисяч гривень. Зараз вона займається подальшими пошуками зацікавлених людей і організацій, які захочуть і зможуть підтримати ідею фільму в інформаційному і фінансовому плані. Кінцева мета, яку перед собою ставить творчий колектив, по-справжньому шляхетна: віддати шану пам’яті поколінням, що відходять. Адже сама героїня фільму — сьогодні вже літня жінка на ім’я Антоніна ще жива. «У наш час не всі цікавляться історією життя своїх бабусь, дідусів, а ким були дальні предки, рідко хто знає. Ми хочемо цим фільмом зацікавити людей, щоб вони подумали про важливість знання своєї історії. Завдяки досвіду предків ми можемо йти далі легшим шляхом», — вважає режисер К. Карапетян.