Український Вільний Університет: повернення в Україну
Офіційне відкриття УВУ відбулося в січні 1921 року у Відні, а вже у жовтні цього ж року він почав свою роботу у Празі в приміщеннях Карлового університету за сприяння президента Чехо–Словаччини Томаша Масарика. У «празький період» (1921–1945) Український Вільний Університет став головним осередком національної політичної еміграції на Заході; в ньому працювали видатні вчені громадські діячі – літературознавець Олександр Колесса, хімік Іван Горбачевський, юрист Андрій Яковлів, історик мистецтва Дмитро Антонович, богослов і президент Карпатської України отець Августин Волошин, історик і публіцист Олександр Шульгін... Щорічний набір студентів становив 325 осіб – 221 на філософський факультет, 104 – на правничий. Університет був розгромлений після вступу Червоної Армії до Праги у травні 1945 року.
Діяльність УВУ відновлено восени 1945 р. в Мюнхені. В столиці Баварії університет пройшов через багато складнощів – скорочувався і зовсім переривався навчальний процес, але були налагоджені більш широкі зв’язки із зарубіжними науковими установами, осередками українознавства у США, Канаді, Франції, Бразилії, Австралії, Аргентині. У післявоєнний період в УВУ плідно працювали історики Дмитро Дорошенко, Олександр Оглоблін, філолог і педагог Степан Смаль-Стоцький, філософ і славіст Дмитро Чижевський...
Протягом усього часу свого існування університет доклав чимало зусиль для поширення свого впливу на суспільно-політичне і наукове життя в Україні; широкою була і є видавнича діяльність УВУ, архіви його опрацьовуються і зараз. За словами директора Інституту рукопису Національної бібліотеки ім. В.І.Вернадського, доктора історичних наук, професора Любові Дубровіної, після опрацювання наукової спадщини (а це вражаюча кількість документів – 12 томів наукових збірок, 48 томів УВУ, матеріали з історії права, українознавства, епістолярна спадщина української еміграції...), вона частково буде передаватися до Національної бібліотеки і Національного музею літератури ім. Т.Г.Шевченка.
