Українці не згодні бути «жертвами другого гатунку»

Вони за нелюдських умов працювали на заводах фірми «Діль», де виготовлялася амуніція для вермахту. І нині жертви нацизму вимагають компенсації в розмірі 30 тисяч марок кожному. Поштовхом для позову стала ухвала керівництва «Діля» (фірма існує й досі, і свого виробничого профілю не змінила) створити спеціальний фонд для виплати компенсацій двом сотням єврейських жінок, яких так само, як і українців, змусили працювати на їхніх заводах під час війни.

Проте створити аналогічний фонд для колишніх рабів інших національностей «Діль» відмовився. Керівництво фірми посилається на те, що федеральний канцлер Герхард Шрьодер схвалив ідею створити найближчим часом єдиний централізований фонд, який би фінансувався всіма німецькими фірмами, котрі за часів Другої світової використовували невільницьку працю. Відтак жертви отримували б компенсацію не від конкретної фірми, а від знеособленого фонду. Юристи «Діля» заявили, що готові перерахувати гроші до цього фонду вже до 1 вересня. Якщо, звичайно, його буде створено. Проте незалежні юристи передбачають, що виплати з цього фонду для осіб, вивезених колись на примусові роботи до Німеччини, можуть бути суттєво меншими за суми, яких вимагають нині українці. Практика, яку проводить Німеччина щодо компенсацій жертвам нацизму, зокрема колишнім в’язням концтаборів, свідчить: виплати для постраждалих, які нині проживають на Заході і на Сході Європи, відрізняються у кілька, а то й у кільканадцять разів.

Заступник голови Української спілки в’язнів—жертв нацизму В’ячеслав Ніколаєв зазначив кореспондентові «Дня» Наталі ВІКУЛІНІЙ, що при виплаті компенсацій українським остарбайтерам ніякої дискримінації бути не повинно — слов’яни, які згідно з планом Барбаросса підлягали здебільшого знищенню, мають урешті-решт отримати справедливі відшкодування. Євреї ж одержали компенсації великою мірою через те, що держава Ізраїль та міжнародні єврейські організації вже десятиріччями проводять активну кампанію з тим, щоб змусити німців «повністю розрахуватися» з їхніми співвітчизниками, яким вдалося вижити у пеклі Третього Рейху.

«Треба припинити національний розбрат при виплаті компенсацій остарбайтерам, — зазначила у розмові з кореспондентом «Дня» колишній в’язень концтабору «Освенцім» Ніна Буканова. —Звичайно, вмінню євреїв давати хід своїм людям, нам, слов’янам, треба повчитися». Справді, без наполегливості єврейських організацій питання про компенсації могли б вирішуватися ще тривалий час. Проте нині позиція німецьких фірм, зокрема «Діля», виглядає далеко не бездоганною. Ділити жертви нацизму на «перший» і «другий гатунок» в залежності від їхнього походження — чи не перекликається це з теоріями тих самих нацистів, гріхи яких хочуть спокутувати нинішні, такі демократичні і толерантні німці?