Уперед — до інтелектуальної недостатності нації!?

Протягом 8 років незалежності робиться все, щоб знищити науку в Україні. Спроби реформування науки під західні стандарти успіхом не увінчалися. У процесі навіть нетривалої дискусії стало ясно, що ідея зосередити фундаментальну науку України в університетах — не єдиний шлях розвитку науки за західним зразком.

У західному світі існують різні форми організації науки. Так, наприклад, в США є гігантські національні лабораторії — осередки передової американської науки, в тому числі й фундаментальної. У Німеччині науку зосереджено, в основному, в інститутах товариств Макса Планка і Фраунгофера. І це добре було відомо тим, хто розв'язав кампанію з реформування української науки. Але вони, мабуть, ставили собі на меті зробити спробу не реформувати науку, а розвалити наукові колективи та зробити їх маленькими й слухняними. Те, що разом з цією реформою зникне здатність вирішувати дійсно великі завдання, важливі для країни, можливо нікого й не цікавило. Сьогодні фундаментальна наука коштує дуже дорого й отримання я кихось нових результатів у галузі фундаментальних наук під силу лише дуже багатим країнам або об'єднанням країн. Прикладом цього може слугувати виведення США на орбіту нового телескопа «Чандра» вартістю $ 1,5 млрд., або виведення на орбіту нової міжнародної орбітальної станції вартістю $ 100 млрд. Наш жалюгідний Фонд фундаментальних досліджень прост о не здатний дієво підтримувати фундаментальну науку. Він навіть не може самостійно приймати ухвали, через підпорядкованість Комітетові в справах науки та інтелектуальної власності. Нам вже давно час перетворити його на самостійну організацію, керовану Радою фонду, що призначається Президентом України, як це прийнято в усьому світі.

Останнім часом почастішали виступи в пресі, в яких проводиться думка, що в Україні дуже багато вчених — навіть на 1000 осіб більше на 1 млн. мешканців, аніж у Франції. Це лукаві цифри. На щастя, ЮНЕСКО веде такого роду статистику. Ми повинні орієнтуватися на такі країни, як Франція, Англія, ФРН, які мають порівнянний з нами науково-технічний потенціал. Там є 70 вчених на 10.000 населення (США мають 107), а ми маємо сьогодні 26, а завтра матимемо ще менше. Не «скорочувати» треба науку в Україні, а розвивати її.

Другий шлях знищення української науки виявився ще більш дійовим — економічне її знищення. За 8 років незалежності виділення коштів на науку поменшало з 3,5% від ВВП до фактично 0,15%. Це зменшення здійснювалося на тлі різкого зменшення самого ВВП. Разом з тим добре відомо, що виділення коштів у розмірі меншим за 1% від ВВП призводить до розпаду науки. І всі застереження вчених щодо цього не вплинули. Тим часом президент США вирішив продемонструвати шлях Америки в XXI сторіччя й почав у переддень нового тисячоліття наукове читання прямо в Білому домі. Знаменно, що першу лекцію було прочитано відомим англійським вченим професором Гекінгом —мозком науки в прямому й переносному значенні цього слова. Гекінг займається фундаментальною наукою — проблемою часу. Цей блискучий вчений завідує кафедрою Ньютона й веде вельми активний образ життя — він пише монографії, читає лекції й роз'їжджає всім світом. А тим часом він дуже хворий і активним у нього залишився лише мозок і непохитна воля, навіть говорить він через спеціальний синтезатор мови. Він демонструє всьому світові волю сильної особистості і потяг людини до нових знань. «Приклад Клінтона» досить характерний для ілюстрації розуміння ролі науки американською політичною елітою.