Ура!!! Європо, спасибі за довіру

У це мало хто вірив до останньої хвилини. Слова високих посадових осіб про впевненість українців та поляків в успіху спільної заявки на проведення фінального турніру Кубка Європи з футболу у 2012 році, сприймалися, швидше, як необхідний антураж. Присутність на презентації українсько-польської заявки в Кардіффі президентів обох наших країн, а також потужної групи підтримки з числа відомих усьому світу спортсменів виглядала даниною обов'язковому у таких випадках ритуалу. Коли ж президент УЄФА Мішель Платіні вийняв на очах у телекамер із конверта аркуш із надписом Україна — Польща, стало остаточно ясно, кому саме ми маємо завдячувати першому в історії всеєвропейському футбольному святу на нашій землі.

Ім'я цієї людини — Григорій Суркіс. Саме він впродовж багатьох років носився із цією фантастичною, як здавалось, ідеєю. З ким тільки не порівнювали за ці роки президента ФФУ у зв'язку із його проектом проведення в Україні Євро-2012. У кращому випадку називали мрійником, який відірвався від реалій і не розуміє, яка прірва існує між Європою та Україною, наскільки ми відстаємо від провідних країн континенту за всіма, практично, показниками. І це все було вірно. Окрім одного. У футболі ми ніколи не були в Європі останніми. У всі роки, починаючи із 1960- го, коли збірна СРСР виграла перший розіграш Кубка Європи у Парижі, і до наших днів, коли у тому ж таки Парижі збірна України гратиме з Францією відбірний матч Кубка Європи 2008 року. Футбольне поле було й залишається досі чи не єдиним місцем, де ми на рівних змагалися і змагаємося з усіма.

Збагнути, що саме через футбол можна повернути Україну до числа провідних держав Європи та світу, було, в принципі не так складно. Також очевидними були перспективи прискореного розвитку економіки України в разі проведення у нас європейського футбольного фіналу. Однак відомо, що від ідей до їхнього реального втілення у життя величезний шлях, який до снаги далеко не кожному. Ніхто не знає, чого коштувало Григорію Суркісу переконати практично всіх високопосадовців України в реальності й потрібності для нас фінального турніру футбольної першості Європи. І поступово, день за днем, крок за кроком неймовірна футбольна ідея почала оволодівати масами в Україні і водночас реально сприйматися у владних кабінетах європейського футболу.

Окрема тема — Віктор Ющенко. Президент України ніколи в житті не був футбольним уболівальником. У політиці Ющенко ніколи не був однодумцем Суркіса. Але і Ющенка, нехай не одразу, Суркісу таки вдалося затягнути у велику українську футбольну сім'ю. І це теж, треба думати, було зробити не просто. Про членів виконкому УЄФА, які вчора приймали рішення про те, кому довірити Євро-2012, теж не скажеш, що ці люди прості та легко піддаються переконанню. Але і вони у переважній більшості виявилися на нашому боці. Тому що поруч із ними був ще один член виконкому УЄФА — Григорій Суркіс, котрий довів усім, що Україна, принаймні футбольна, слів на вітер не кидає.

Успіх, на відміну від невдачі, завжди має багато «батьків». Тому сьогодні, поки враження від того, що Євро-2012 таки пройде у нас, слід віддати належне автору, натхненнику, коротше, «батьку» цієї ідеї Григорію Суркісу. І побажати йому довести задуману справу до кінця. Разом із усіма нами. Бо ж Євро-2012 тепер належить нам усім!

Можливо, саме вчорашній день історики згодом назвуть днем, який відкрив Україні дорогу в Європу. Можливо, за п'ять наступних років ми наблизимося до Європи настільки, що питання вступу до Євросоюзу стане «справою техніки».

І окрема подяка за Євро- 2012 від власне футбольних уболівальників. Тому що збірна України тепер вже гарантовано, на правах господарки змагань, боротиметься за п'ять років у нас на очах за Кубок Європи!

ДОВIДКА «Дня»

За українсько-польську заявку проголосували 8 з 12 членів виконкому УЄФА, що брали участь у голосуванні. З 14 членів виконкому не могли голосувати представники України і Італії. Країну проведення Євро-2012 визначали президент УЄФА Мішель Платіні та керівники футбольних асоціацій Туреччини, Англії, Іспанії, Німеччини, Кіпру, Португалії, Мальти, Норвегії, Нідерландів, Румунії і Росії. Президент Федерації футболу України Григорій Суркіс і екс-президент італійської федерації Франко Карраро, хоча і є членами виконкому УЄФА, не могли голосувати, оскільки їхні країни беруть участь у тендері. Для перемоги в фінальному тендері Євро-2012 в першому турі голосування заявка одного з кандидатів мала б набрати мінімум 7 голосів членів виконкому.

В Україні матчі ЄВРО-2012 відбудуться у Києві, Донецьку, Дніпропетровську і Львові, у Польщі — у Варшаві, Гданську, Познані і Вроцлаві. У Польщі і України є ще по два резервних міста. Відповідно до заявки, відкриття чемпіонату відбудеться у Варшаві, а фінальний матч — у Києві. У турнірі візьмуть участь 16 команд, розділених на 4 групи. Господарі чемпіонату не беруть участь у відбірних матчах.

Ані Україна, ані Польща раніше не приймала турніри такого високого рівня. Таких футбольних турнірів не проходило раніше і на території колишнього СРСР. Останній чемпіонат Європи проходив 2004 року в Португалії, і його переможцем стала збірна Греції. 2008 року європейська футбольна першість проходитиме в Австрії і Швейцарії.

ЦИТАТА «Дня»

«15 років тому народилася незалежна Україна. Це був шанс реалізувати себе як самостійну країну. Сьогодні у нас з'явився новий шанс. Повірте мені, той історичний вибір, той фантастичний вибір, який кілька хвилин тому оголосив президент УЄФА Мішель Платіні, ми виправдаємо»

ВРАЖЕННЯ

Андрій ШЕВЧЕНКО, БЮТ:

— Я думаю, що це насправді показує, що Бог береже Україну і, що нашу державу веде щаслива зірка. Ми знаємо, що шанси були дуже невеликі. Те, що це сталося в момент такого політичного напруження, я думаю, тільки надає ваги цьому рішенню. Воно показує, що парламенти відходять і приходять, а країна росте, піднімає голову і показує достойні результати. Я абсолютно впевнений, що 2012 рік буде колосальним ривком для України. Це путівка не тільки в вищу лігу футболу, а й вищу лігу туризму. Я вже не говорю про економіку, гроші, бюджетні надходження і робочі місця.

Інша річ, що жоден футбол не знімає політичної кризи, якщо йдеться про явну корупцію, про явну несправедливість. Це футбол, на жаль, не може вирішити. Але не знімаючи кризи він змушує політиків з обох боків підняти голови й подивитися на горизонт. Якщо дивишся на переднє колесо, дуже важко навчитися їздить. Для політиків це дуже гарний маячок: подивитися на 2012 рік і спитати себе : в якій країні ми хочемо жити на цей момент?

Тарас ЧЕРНОВІЛ, ПР:

— Я сам в тріумфі, захоплений і задоволений з того, що відбулося. Це така загальна перемога, яка має для всіх продемонструвати одну елементарну річ. Політика політикою, але є речі, які набагато вищі за неї. Всі ці укази Президента виглядають карикатурно на фоні цієї перемоги. Це є поштовх для потужного шансу, які деякі країни, по суті, використали для реального відродження. Скажімо, Португалія, яку ми маємо сьогодні, стала такою саме після чемпіонату світу з футболу. Коли їй вдалося привернути до себе інвесторів, вдалося мобілізувати всі внутрішні ресурси для прийому чемпіонату світу після чого вона дістала той стимул для розвитку. Те саме може бути і для України.

Для нас це має колосальне значення. І моральне, і політичне, і економічне і, звичайно, спортивне. Головне, щоб ми це використали. Важливо, щоб ми нормально підготували інфраструктуру, а не гралися в політичні ігри у зв'язку зі всякими авантюрами.

Анатолій СЕМИНОГА, БЮТ:

— Звичайно, це для України серйозна перемога, це визнання її авторитету в світі. Це говорить про те, що ми — європейська держава і рухаємося в правильному напрямку.

Українців дійсно можна консолідувати такими речами, які дозволяють пишатися нашою державою. Але наша держава не розколота, це політики граються у такі ігри.

Чи зможе ця подія зняти політичну напругу? Думаю, що це неможливо, тому що у кризи зовсім інше коріння, і її треба вирішувати політичним шляхом.

Володимир ВЕЧЕРКА, ПР:

— Це справді прекрасна новина, яка може консолідувати країну. Але я б хотів зазначити, що країна й так консолідована. Це окремі політики хочуть роз'єднати Україну. Всі хочуть жити в мирі, працювати, отримувати заробітну плату й ростити дітей. Розколюють країну радикальні політики, які, крім радикалізму, нічого робити не можуть.

А Євро 2012 цілком може стати передумовою для примирення. Недаремно Ющенко їздив до Великої Британії. Напевно, після приїзду він зробить звернення до народу, скаже, що ми виграли й повинні об'єднати зусилля для підготовки до ЄВРО. Напевно, Президент також зараз розмірковує про примирення, хоч і на цей момент його оточують «яструби».