Уроки Ігоря Турчина не бувають колишніми
ІІІ міжнародний «Кубок Турчина» завершився в Києві яскравою перемогою жіночої збірної України. Вона набрала шість очок з шести можливих. Суперниць з Південної Кореї, Білорусі та Чорногорії (ця команда представляла Югославію), які посіли наступні місця, господарки обіграли (відповідно) - 27:24, 36:25 та 34:24. Кореянки до очного поєдинку прийшли без очкових втрат (32:24 над «югами» та 29:19 над мінчанками).
Правда, відсутньою була того дня на майданчику (через травму) найіменитіша їхня гандболістка Хонг Єонг Хо. Ця брюнетка, між іншим, виявилася єдиною в корейський делегації, яка хоч трохи володіє англійською мовою - недаремно є «легіонеркою» японського клубу «Ізумі» (Хіросіма). Так ми дізналися, що із їх «золотого» складу Олімпіади-92 та позаторішнього чемпіонату світу нині в строю тільки двоє - сама наша співрозмовниця та її 24-річна партнерка Хан Сун Хе. Але й новачки демонструють той же доведений до автоматизму командний стиль.
Поки наші до нього призвичаювалися, гості «втекли» на п'ять м'ячів (3:8 у середині першого тайму). Але варто було Олені Яценко кілька разів зіграти нестандартно, як розрив скоротився (8:11). І зрештою ми пересвідчилися, що сплав киянок, запоріжанок, а також гравців броварского «Автомобіліста» та львівської «Галичанки» - це сила. Навіть за умови, що Леонід Євтушенко та Георгій Воронов викликали лише одну «легіонерку» й, до речі, столичну екс-спартаківку Наталію Дерепаско.
- Вигравати завжди приємно, - відзначила голкіпер збірної України, заслужений майстер спорту Наталія Митрюк. - Але дуже непокоїть, хто прийде в команду завтра. Згадайте, великий Турчин після тренувань з нами йшов у ДЮСШ, аби самому піднімати малечу. Враження, що він немов купається в талантах, виникало тому, що він сам творив ці особистості. Дуже вірю, що Леонід Макарович Євтушенко встигне зібрати докупи всю більш-менш обдаровану юнь, адже він також роками працював з резервом і увібрав головні заповіти Турчина. Власне, їх неможливо оминути.
...Але ті, хто своїм становленням у гандболі завдячує неповторному гандбольному маестро Ігорю Євдокимовичу Турчину, були не тільки в складі збірної України. Ось що сказала капітан білоруської команди Світлана Міневська (Жихарева) - нині «профі» німецького ХСФ «Грефрат» із Золінгена:
- Ігор Євдокимович давав проявити себе кожному. Я це добре зрозуміла 1986 року, коли на чемпіонат світу мене, як і киянку Іру Малько, взяв з авансом на майбутнє. Не вірте тим, хто стверджує про його суворість, адже поза майданчиком він умів забути гру й допомогти тобі як рідний батько. Такої постаті у світовому гандболі нині просто немає. І весь гандбол без нього теж трохи не той.
