Уряд Криму — Центру: SOS!
Або чого «соромиться» кримська прокуратура?
У чому ж суть проблеми?
Рада Міністрів автономії, звертаючись до Президента країни і Генерального прокурора, доводить до їхнього відома, що «останнім часом різко загострилися відносини уряду з керівництвом республіканської прокуратури. Звичайною практикою стали неприкриті загрози і тиск на керівників міністерств і районних державних адміністрацій, масове порушення проти них кримiнальних справ як засоби такого тиску». Рада Міністрів заявляє, що кримська прокуратура навмисно залишає «без уваги неодноразові звернення уряду з питання законності цілого ряду рішень Верховної Ради і попереднього кримського уряду з питань проведення Республіканської позики». Тим часом, саме міністр фінансів автономії Людмила Денисова, проти якої прокуратура зараз намагається порушити справу, назвала цю фінансову комбінацію «аферою». Її суть полягає в тому, сказано у зверненні, що «скориставшись ім’ям уряду Криму, за три роки з економіки України вилучили на користь двох офшорних компаній 494 мільйони гривень чи близько 250 мільйонів доларів, а до бюджету при цьому потрапило лише трохи більш ніж 20 мільйонів гривень». На думку нинішнього кримського уряду, «ситуація явно потребувала оперативного реагування з боку органів прокуратури». А вона тим часом стала переслідувати тих, хто… намагався зупинити саме цю аферу — міністра фінансів Людмилу Денисову, яка відмовилася підписати документи, які реабілітують аферистів. «Крайнє загострення ситуації настало тоді, — зазначено у зверненні, — коли правоохоронні органи України зайнялися розслідуванням діяльності банку «Слов’янський», і організаторам позики, що завдала величезного збитку державі, знадобилося терміново сховати «кінці у воду».
Саме тоді, коли міністр фінансів Людмила Денисова, незважаючи на розв’язану кампанію відвертого тиску, відмовилася кулуарно погасити облігації позики і поставила питання про компенсацію втрат бюджету, пішли крайні заходи, якими й стали її нічим не обгрунтований арешт, а також затримання міністра АПК Миколи Орловського із явно надуманими звинуваченнями на їхню адресу».
Саме причину арешту міністрів вже майже тиждень намагаються з’ясувати кримські журналісти у кримській же прокуратурі. Спочатку прокурор автономії Володимир Шуба, який, як на зло, «терміново виїхав на випадок» (називали вбивство, а потім — обшук), пообіцяв провести прес-конференцію особисто, але… о 14 годині. Потім — о 17 годині. Потім — завтра. Спочатку о 12 годині. Потім знову — о 17-й. Потім було сказано: «Ми пояснимо вам усе… наступного тижня».
Коли ж журналісти дізналися, що прокурор, начальники главків міліції та СБУ зібралися на нараду в кабінеті голови Верховної Ради Леоніда Грача, і прийшли, щоб задати суттєві для громадськості запитання, три найпотужніших силовики Криму за допомогою Леоніда Івановича Грача і його охорони таємно вийшли через систему задніх кімнат спікерового кабінету...
Та немає такої таємниці, яка б невдовзі не стала відомою. І справді, журналісти за допомогою своїх професійних методів дізналися, що причиною арешту міністра фінансів Людмили Денисової стала її відмова розірвати договір між кримським урядом і банком «Слов’янський» на умовах… банку. Вона, як і годиться справному міністру, з благословення глави уряду Сергія Куніцина вимагала розрахуватися з автономією згідно з договором — або повернути Криму отримані ресурси, або передати йому власність в зумовленому обсязі. Кримський бюджет при цьому ризикував недоотримати 4 мільйони гривень вже запланованого й очікуваного прибутку. Та де там.
І тепер постає запитання: в чиїх же інтересах діє прокуратура Криму? Не можна ж серйозно припустити, що саме інтереси Криму і держави стали причиною того, що, як сказав Сергій Куніцин, з міністрами обійшлися грубіше, ніж обходяться в таких випадках із досвідченими злочинцями. Як не можна допустити і того, що в прокуратурі працюють такі непрофесіонали, які не розуміють, що в неповерненні державного кредиту Керченським склотарним комбінатом винен не міністр АПК, який не має відношення до нього, а керівництво підприємства, до якого у прокуратури, судячи зі всього, запитань немає. Як і не розуміють, що передання навіть не з балансу на баланс, а просто в користування комп’ютерів одного відомства іншому, в чому звинувачують Людмилу Денисову, коли, як сказав Сергій Куніцин, «не завдано матеріального збитку», не є основою для порушення кримiнальної справи.
Однак оскільки сама прокуратура не надто прагне пояснити громадськості свої дії і їхні причини, то серед рядових кримчан і в політичних колах існує кілька версій. Згідно з першою з них, скандал з міністрами вигідний главі парламенту Леонідові Грачу, який зацікавлений саме зараз, перед черговою сесією, призначеною на 24 травня (де уряд, видно, виступить із звітом), як слід «підмочити» йому репутацію. Можливо, саме таким способом комуністична фракція спробує поставити на посади ключових міністрів своїх людей. Саме тому Сергій Куніцин розцінив дії прокуратури як «політичний тиск».
Друга версія — і на її користь висловився в п’ятницю на прес-конференції Сергій Куніцин — те, що таким способом повернути собі колишнє кримське прем’єрське крісло намагається народний депутат України Анатолій Франчук, який не припиняє спроб дискредитувати через підконтрольних депутатів Сергія Куніцина, як це було на минулій сесії.
Третя версія полягає в тому, що на нинішньому відрізку часу інтереси Леоніда Грача й Анатолія Франчука збігаються, і вони, напевно, діють разом.
Четверта версія, як кажуть, зумовлена чутками, які почастішали останнім часом, що крісло під прокурором Криму Володимиром Шубою сильно захиталося, а тому укріпити його може тільки гучна справа в царині боротьби з корупцією.
Загалом читачеві неважко зробити висновок, що подіями, можливо, рухає будь-яка з цих версій і навіть усі вони разом. Бо тільки в цьому разі кримським законникам є сенс так ретельно ховатися від телекамер. Було б інакше — прокуратура запросто могла б зізвати прес-конференцію і детально пояснити народу — що, як і чому, хто і скільки?