Усе змішалося в театрі Віктюка
Тож виходить, що не знайому нам історію розказано цілком традиційно. Щоправда, традиційно для Віктюка, хоча. Про що історія? Звичайно, про кохання. Пристрасне, як заведено, шалене, наперед визначене на небесах, коли від людини нічого не залежить. Навіть її життя. Колишній танцівник, а нині екстрасенс Фйоре (Олег Ісаєв) проти того, щоб оплачувати заняття вокалом свого юного коханого Антоніо (Дмитро Бозін), який мріє про кар’єру оперного співака.
А коханець, який поводиться, як розпещена і норовлива дитина, погрожує розривом. Фйоре змирився і знайомить Антоніо зі своєю клієнткою, колишньою оперною дівою, 73-річною Амалією у виконанні Олени Образцової — сучасної примадонни, яка вперше ризикнула виступити як драматична актриса, що надало виставi Віктюка певної сенсаційності.
Отже, між Антоніо й Амалією займається бурхлива пристрасть. Примадонна переживає навіть не другу, а енну молодість, хоча різниця у віці — 50 років все-таки — подекуди її бентежить, а тому й сумніви, чи щирий із нею коханий. Не вірить у правдивість почуття Антоніо до Амалії й невтішний, стражденний Фйоре. Принаймні в те, що Антоніо, як і раніше, кохає його, хоча екс-коханець темпераментно переконує в цьому екстрасенса. Ображений недовірою, переповнений коханням, Антоніо вбиває себе. Амалія і Фйоре, позбавлені кохання, продовжують існувати, але життя в них, схоже, вже згасло. Скінчилося разом із коханням. Такий от сумний фінал і невесела історія, розказана по- віктюковськи хитромудро і трохи нервово, з безміром танців (від балету — чи то з його ж «Служниць», чи то а-ля Михайлівський — до рок-н-ролу), пантоміми, музики (звичайно, класичної та сучасної), з безліччю оголених чоловічих торсів і гарних костюмів. Вірний собі, Роман Віктюк закладає у спектакль декілька кодів, покликаних спрацювати, стати пізнаваними на масовій свідомості, на елітарній, філософській тощо. А тому — поєднання непоєднуваного, що стало творчим методом. Та здалося, що в «Примадонні» цей метод має прогалини. І що кращий актор — то це очевидніше. Скажімо, Олег Ісаєв. Чого він тільки тут не грає: побутову комедію, любовну драму... А суцільного малюнка ролі немає — вона розпадається на окремі, хоч і винятково виконані концертні номери. А чудова, трагіфарсова актриса Ірина Соколова, яка зіграла 90-річну матір Амалії Коломбу, навпаки, веде свою партію рівно, але час від часу видається чужорідним тілом. Хоча б тому, що явно переграє партнерів — Дмитра Бозіна та Олену Образцову. А проте, як виявилося, це зовсім нескладно.
Гадаю, від Олени Василівни ніхто й не чекав особливих акторських прозрінь. Не цим вона, як кажуть, сильна і не за це її шанують. Однак якщо врахувати, що саме драматичне насичення виконуваних нею партій вирiзняло Образцову з оперних зірок такого рівня, то, певно, якісь надії з її акторським дебютом глядачі пов’язували. Та й Роман Віктюк вигадав оригінальний режисерський хід. Олена Образцова грає Амалію перебільшено, навіть шаржовано. Її, на правду, вразлива і тендітна героїня немовби відгородилася від злого світу цією маскою капризної Примадонни. І до якогось часу цей прийом таки спрацьовує. Однак з перебігом спектаклю, коли Амалія переймається (чи має перейматися) всеохопною пристрастю, а опісля — трагедією, сподіваєшся, що маска нарешті впаде. Коли ти вже не керуєш почуттями, а вони тобою, то чи до масок тут, чи до умовностей? А цього у виставi якраз і не стається. Зате певною мірою відбувається в житті. «Це спектакль про мене, — зізналася журналістам Олена Образцова з усією щирістю. — Я забула, що є життя справжнє. Живу в обставинах, якi пропонує театр. У мене почалася нова молодість душі. І цей внутрішній стан наклався на спектакль, а спектакль — на стан душі». І справді, Олена Василівна виглядала молодою, енергійною, кокетливою, на публіці з’являлася лише разом з Дмитром Бозіним (театралам він став відомий після виконання ролі Саломеї у Романа Віктюка). Разом з ним приїхала і в салон до дизайнера Сергія Бизова.
Модою Олена Образова, яка схуднула під час роботи над «Примадонною» на 26 кг, цікавиться активно. До власних туалетів, особливо концертно-театральних, прискіплива. Принаймні все вбрання до спектаклю, яке створив відомий модельєр Володимир Бухинник, забракувала і прем’єру в Санкт-Петербурзі грала у своїх платтях, поки не створили прийнятного варіанту. У Бизова відразу зацікавилася прикрасою з його нової колекції — елегантним «нашийником» із дуже красивого рукотворного матеріалу оротону, який отримала як подарунок від будинку моди «Сергій Бизов», а ще — вечірню сумочку з такого самого матеріалу. А потім угледіла витончені черевички на височенній шпильці і після Дмитрового схвалення придбала їх, аби вже ввечері вийти в них на сцену. Примадонна...
