Усі надії на інвестора

Останнім часом в Україні розгорнулося відчайдушне полювання за інвестиціями. Практично заради цього Президент Віктор Янукович їздив до Китаю, а до нас прилітав президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв. Успіх обох заходів незаперечний, хоча сьогодні ще незрозуміло, наскільки скоро будуть укладені відповідні угоди між господарюючими суб’єктами. Над проблемою інвестицій працює не лише глава держави, а й уся його команда. Прем’єр-міністр Микола Азаров запропонував віце-прем’єрові Андрію Клюєву провести обговорення інвестиційних проблем з великими підприємствами базових галузей і підкреслив, що при цьому мають синхронізуватися не лише плани підприємств з оновлення, а й діяльність державних структур, завданням яких є залучення інвестицій. Ще до цього економічний віце-прем’єр Сергій Тігіпко роз’яснював усім чиновникам, що надання всім інвесторам необхідної адміністративно-консультаційної підтримки є їхнім святим обов’язком.

Інший віце-прем’єр, Борис Колесніков, який займається в основному Євро-2012, а тому дефіцит інвестиційних вливань особливо гостро відчуває на собі, обіцяє, що уряд забезпечуватиме непорушність приватної власності: «Все, що міг зробити уряд у плані лібералізації економіки, він уже зробив. Далі ми лише укріплюватимемо права інвесторів, оскільки європейські інвестиції повинні почуватися в Україні комфортно». Чудово!

Тим часом у першому півріччі 2010 року в економіку України іноземними інвесторами вкладено близько 1,8 мільярда дол. прямих інвестицій, що становить 66% надходжень за перше півріччя 2009 року. Але за цей же відрізок часу капітал нерезидентів скоротився на 534 мільйони дол. Як бачимо, сухий інвестиційний залишок, причому всього за лічені місяці до початку Євро-2012, нікого не влаштовує. За даними Держкомстату, приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни, з урахуванням його переоцінки, втрат, курсової різниці тощо, в першому півріччі 2010 року становив менш як 500 мільйонів дол., або 21% від аналогічного періоду минулого року.

Ситуація, як бачимо, така, що експертам, які постійно моніторять інвестиційну політику влади, не залишається нічого іншого як заявляти про її провал. Учора про це майже одноголосно говорили голова Центру ринкових реформ Володимир Лановий, директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін і генеральний директор «Бюро економічних і соціальних технологій» Валерій Гладкий.

Соскін виділив одним із головних українських негативів «шалене зростання державного боргу». Він стверджує, що Україна вже не має права на подальші позики, яким слід сказати тверде «ні». Професор вважає, що Україні не потрібен новий Податковий кодекс, оскільки «в період смутного часу, який переживає зараз Україна, зазвичай з’являються погані закони». Проте він пропонує нову податкову систему, що передбачає автоматизацію збирання податків і демілітаризацію економічного середовища. Пропонуючи свій план, він водночас не вірить у «місто Сонця», яке Україна збирається побудувати в недалекому майбутньому за допомогою китайських і казахських інвестицій. Зокрема, проект будівництва залізниці від Києва до аеропорту «Бориспіль» вартістю в мільярд доларів, на його думку, є непотрібним і корупційним. Натомість він пропонує продовжити до аеропорту лінію метро, яка коштуватиме всього 400 мільйонів дол.

Не кращий настрій і у відомого економіста Ланового. Він констатує, що фінансовий результат усіх галузей української економіки, крім монопольних, негативний. І хто ж прийде в країну, де навіть власний бізнес не може вижити, запитує експерт і прогнозує, що попереду в країни є лише перспектива нового падіння, після якого може змінитися на краще структура економіки...

А от Гладкий серед причин, що гальмують інвестиційний процес в Україні, назвав те, що економіка України поки не демонструє стабільного зростання в усіх її складових через відсутність споживчого попиту, а також послався на невизначений податковий режим з його частими змінами й маніпуляціями ним. Щоправда, він вважає, що нинішня ситуація — це всього лише наслідок того, що позитивний сигнал про Україну — продовження співпраці з МВФ — надійшов порівняно недавно й ще не міг вплинути на результати першого півріччя. Експерт пов’язує подальші темпи інвестиційної діяльності з тим, як швидко будуть ухвалені в країні підготовлені останнім часом закони, що регулюють основи цієї діяльності.