Усіх одягнути в льон!
Президент Олександр Лукашенко здійснює регулярні поїздки регіонами. Народові демонструється турбота про підвищення його добробуту шляхом накачувань чиновників різного рангу під об’єктивами телекамер. Так, на початку поточного місяця бацька білоруського народу серйозно стривожився станом виробництва картоплі.
Потім підійшла черга льону. В ході поїздки у Вітебську область президент відвідав ВАТ «Дубровенський льонозавод». Лукашенко, звертаючись до присутніх чиновників, одразу зробив наголос: «Залишилися дві теми, на які не поглянули по-крупному, — це виробництво льону та цукровий буряк. Ми розібралися з кукурудзою, із прибиранням хлібів, трави в нас більш-менш, із картоплею. Зараз залишився льон, де ми дуже багато говоримо, дуже багато приймали рішень, і цукровий буряк». Президент підписував протоколи, уряд ухвалював рішення, гроші, принаймні за звітами, виділялися. І проте після кожної постанови ситуація в галузі лише погіршувалася. 2004 року сайт президента урочисто рапортував: «Завдяки проведеним за вказівкою Олександра Лукашенка заходам, вітчизняна галузь виробництва льону вже вийшла на новий виробничий рівень, її рентабельність істотно зросла». Півроку тому, відвідуючи Оршанський льонокомбінат, бацька несподівано виявив, що льняна галузь, попри всі його старання, залишилася в «кам’яному столітті». Знову було заявлено про термінову модернізацію виробництва. Усе було б добре, лишень льон не знає про плани президента. І ось у Вітебській області глава держави вкотре з’ясував, що «стосовно льону ми працюємо дуже погано». Було відразу ж дане завдання в найближчі три роки збільшити врожайність культури до 10 ц/га. У країнах Європи вона складає 16-20 ц/га.
Бацька — людина проста. Зі своїм підлеглим розмовляє також по-простому. Звертаючись до генерального директора Оршанського льонокомбінату, зробив йому зауваження: «Ти повинен завжди ходити в льняній тканині. Ти мав бути сьогодні в льняному костюмі, адже це реклама». І тут же поставив себе в приклад: «Мене за льон агітувати не потрібно. Я — як президент, який може купити що хоче, використовую постільну білизну з льону». А якщо президент використовує таку тканину для своєї постільної білизни, то так само повинні робити і громадяни-патріоти всієї країни.
У принципі, підтримка вітчизняного товаровиробництва — справа потрібна і корисна. Французи в переважній більшості їздять на автомобілях свого виробництва. Так само й німці. І це зрозуміло. Цей товар має високі споживні якості. Під час недавнього автопробігу, в якому брали участь президенти Росії та України, Дмитро Медведєв поцікавився: «Автомобіль якої фірми виграв уперше таке ралі?» Виявилось, що «мерседес», на що голова сусідньої країни меланхолійно відповів: «Нічого не змінилося». А якщо якість нікудишня, то жодні піарівські автопробіги не допоможуть. Путіну в його поїздці Далеким Сходом про запас услід за ним везли три ВАЗи, а всі супроводжуючі рухалися вслід за ним на іномарках.
А якщо якість задовольняє споживача і ціна прийнятна, то в Білорусії такого вітчизняного товару все одно не вистачає. А якщо так, то в хід йдуть адміністративні заходи. Найбільш обговорювана тема в мінських чергах і транспорті — це 90% квота для білоруських продуктів і 70% для білоруських товарів у магазинах столиці. До 31 грудня необхідно очистити полиці від китайських товарів і замінити їх на гнітючі костюми і квітчасті байкові халати білоруського виробництва, якими забиті склади. Трикотаж фірми «Мілавіца», що має попит, усім бажаючим не дістанеться. Представники торгівлі переконані, що підприємства Біллегпрому сьогодні повною мірою не можуть задовольнити всі потреби столичного споживача. Не вміють, на думку директорів столичної торгівлі, вітчизняні виробники шити чоловічі костюми та шорти, нарядний одяг для новонароджених. Не виготовляють у Білорусі і взуття сучасних моделей для підлітків 38-40 розмірів. Якщо вітчизняний товар підходить споживачеві, то його купуватимуть, і ніякі адміністративні обмеження не потрібні. Якщо ні, то ні — і квоти не допоможуть, а лише викличуть роздратування. У нас заклики купувати українське тихо зійшли нанівець. Конкурентоспроможного вітчизняного товару виявилося мало. При виборі в магазині керуються не стільки патріотизмом, скільки іншими, всім відомими чинниками.
Подібна активність влади має одне пояснення: початок передвиборчої кампанії. В економіці проблеми наростають, немов снігова грудка, а виборець охоплений недобрими передчуттями. Одного зовнішнього ворога в особі Росії для пояснення причин такої ситуації не вистачає. Потрібно показати, що труднощі тимчасові і лідер нації знає, як провести державний корабель через рифи й бурхливе море. Звідси багаточисельні поїздки областями і показна турбота про народ. Важливо, аби прийшли люди на вибори, а як підрахувати результати голосування, кому треба, той знає, і робити це вміє. Лише чи вирішить це всі проблеми? У тому числі й виробництва льону...
КОМЕНТАР
Роман ЯКОВЛЕВСЬКИЙ, політичний оглядач, Мінськ:
Поїздки, що останніми місяцями проводить Лукашенко, мають розглядатися в контексті так званої передвиборчої кампанії. Хоча він ще офіційно не реєструвався як кандидат на посаду президента. Візит у Вітебську область характерний тим, що даючи установки чиновникам, президент установив термін у три роки. І те, що доручення чиновникам даються їм на цей період уперед, наочно демонструє ставлення Лукашенка до виборів. Реально він їх як такі не розглядає. Він бачить себе вічним президентом, тим паче що в останній редакції білоруської конституції немає обмежень на кількість президентських термінів. Проте в Лукашенка на цих виборах є одна проблема — Росія. Москва його не підтримуватиме. І навіть у випадку перемоги труднощі після нового року лише збільшаться. Ціна на газ зросте до 250 дол. за 1 тис. куб. м, сьогодні вона 80 дол. А це для білоруської економіки — смерті подібне.
