Валерій ПУСТОВОЙТЕНКО: Фракції-земляцтва нежиттєздатні...

— Пригадується, коли формувався блок «За єдину Україну!» і розпочиналася підготовка до виборів, нами розглядалися два можливі сценарії. Я особисто вносив пропозицію створити блок не виборчий, а політичний, тобто кожна партія мала б іти на вибори самостійно і здобувати не менше 4% голосів. Чому я на цьому наполягав? Тому що це змусило б кожну партію активніше працювати під час виборчої кампанії, — водночас стало б зрозуміло, хто, як кажуть, є хто. Проте ця моя пропозиція не була підтримана. Моя думка, хоча я, можливо, й помиляюсь, така: об’єднання у виборчий блок відбулося значною мірою через те, що деякі партії були не впевнені у своїх силах. Далі. Оскільки було вже обрано цей шлях, то ми, звісно, домовлялися щодо створення у майбутньому парламенті однієї фракції — під назвою «Єдина Україна». Ми, відверто кажучи, розраховували на значно кращий результат, ніж 11%, і сподівалися виглядати потужніше. Однак не спрацювали, вважаю, на належному рівні. Помилкою було і те, що ми не висунули кандидатів від блоку в усіх 225 мажоритарних округах. Навіть не тому, що ми між собою не узгодили це питання, — просто було дуже багато пропозицій з місць, від регіональних партійних організацій, і не хотілося загострювати ситуацію. Вирішили підтримувати тих самовисуванців, які виявляться найсильнішими, — і ці люди, як бачимо, з’явилися в парламенті.

Іншими словами, заздалегідь розробленого механізму «роз’їзду» у нас не було. Хоча кожна партія, напевно, сподівалася, що в неї таки буде можливість сформувати в ВР власну фракцію, і НДП — не виняток. Кожна партія дбає, перш за все, про власні інтереси, про подальший розвиток. А потім, є ж програмні документи! Наприклад, статут НДП передбачає створення в парламенті партійної фракції або групи, яку очолює голова партії, якщо він є народним депутатом. Якщо ж не є, то голову фракції обирає політрада. Тобто структурування, так би мовити, всередині блоку — як на групи, що знаходилися під егідою партій, так і на об’єднання депутатів-мажоритарників — відбулося, як ви бачили, майже одразу. А час показав, що утримати єдину фракцію блоку «За єдину Україну!» ми не зможемо. Керувати нею було дуже складно. А головне, що після обрання Володимира Литвина головою Верховної Ради багато хто з членів фракції — у тому числі і депутати-мажоритарники — виявив бажання її очолити. Інші, навпаки, не приховували своїх сепаратистських настроїв.

— З якими несподіванками зіткнулася НДП у процесі створення своєї фракції?

— До нашої фракції не увійшли десять членів партії...

— Йдеться про депутатів, які перемогли в мажоритарних округах?

— Ну, що значить — в мажоритарних округах? Ми ж їх рекомендували, блок «За єдину Україну!» їх підтримував... Проте кілька губернаторів — зокрема Луганщини, Харківщини — вирішили по-іншому, а саме: створити силами луганчан і харків’ян власні фракції. Я вважаю, що це хибний шлях, — формувати фракції у парламенті потрібно все ж таки на базі політичних партій. Утім, думаю, найближчим часом ми будемо з цими депутатами працювати, ніхто з них не заявив про наміри вийти з НДП, усі налаштовані на співпрацю.

— Тобто місцева влада має зараз більший вплив на депутатів-одномандатників, аніж колеги по партії?

— Не на всіх, але на частину — так. Це зрозуміло: люди там живуть, мають там бізнес і т.і., ну і, звичайно ж, певні обов’язки перед виборцями. Однак, думаю, спонукаючи своїх земляків-депутатів до створення фракцій за регіональним принципом, губернатори чинять не зовсім вірно, — хоча це, безперечно, їхнє право. Пам’ятаю, у Верховній Раді першого скликання, яка обиралася за суто мажоритарною виборчою системою, теж були фракції, схожі, скажімо так, на земляцтва. Деякий час вони працювали досить стабільно, але потім усе одно реструктурувалися за політичними принципами. Якщо ми вже прагнемо здійснити в державі політичну реформу, то мусимо бути послідовними і рухатися вперед.

— Отже, тенденція до формування депутатських фракцій і груп за регіональним, «промисловим» і подібними принципами гальмує, з вашої точки зору, процес реформування вітчизняної політичної системи?

— Думаю, ця тенденція нежиттєздатна. Подивіться, депутати-донеччани багато говорили про створення на базі регіону єдиної потужної фракції, — а потім цю нібито єдину взяли і розкололи... Для мене це стало несподіванкою, чесно кажучи.

— Що, на вашу думку, стає поштовхом до розколу, — адже голосують колишні, якщо можна так висловитися, однофракційці майже однаково?

— Особисті інтереси окремих депутатів, певна річ. Але однією з головних проблем на сьогоднішній день є те, що декому невигідне існування потужної політичної сили у вигляді парламентської фракції, здатної більш щільно керувати процесом. А оскільки більшість не створена, сьогодні простіше роздробити цей потенціал на декілька фракцій, аби депутати більше боролися між собою, ніж з кимось за межами Верховної Ради. З іншого боку, завдяки тому, що в парламентській узгоджувальній раді тепер більше представників нашого блоку — лідерів новоутворених фракцій, ми маємо можливість вирішувати відповідні питання. Усе одно все зводиться до того, у кого буде більшість — 226 голосів. Тому сьогодні альтернативи створенню більшості немає. Відповідний проект угоди вже є, наша фракція — і партія — повністю його підтримує і братиме участь й цьому процесі.

— Про яку більшість йдеться?

— Про більшість на базі блоку «Єдина Україна» за участю, зокрема, об’єднаних соціал-демократів. Ми вже наблизилися до створення такої більшості, — сподіваюсь, до осені нам вдасться це зробити, і ми почнемо більш стабільно працювати.

— Під час спікеріади Іван Плющ, пояснюючи журналістам, чому він, за його висловом, «останні два роки був позафракційним, свідомо припинивши активну участь в НДП», сказав: «НДП вичерпала себе як така, що проводить процес єднання демократичних сил». Як би ви прокоментували цю заяву?

— Днями на засіданні політради ми вивели Івана Плюща зі складу політвиконкому партії. Він справді вже давно відійшов від активної роботи…

— Але ж партійний квиток йому залишили?

— Вирішувати, лишатися з квитком, чи без — це його право. Можна лише додати, що людям, які виходять з партії, варто було б, певно, дякувати їй за те, що свого часу підтримала, — це стосується і Івана Степановича Плюща. Якщо пам’ятаєте, в минулому складі ВР фракція НДП спочатку мала п’ять комітетів, але потім голови цих комітетів склали свої повноваження заради того, щоб Іван Степанович очолив Верховну Раду… Принагідно хотілося б зауважити, що НДП як була, так і залишається кузнею кадрів і для Верховної Ради, і для органів виконавчої влади, тощо.

Що ж стосується об’єднавчих процесів, то я вважаю, що тільки НДП упродовж останніх років виступала стабільною і послідовною консолідуючою силою. І саме НДП, на моє переконання, стала основою для створення виборчого блоку «За єдину Україну!». Ми ведемо переговори щодо приєднання до Народно-демократичної партії цілого ряду партій — вже підписано 14 угод про співпрацю з іншими політичними силами. Ми, на жаль, не дуже добре вчинили по відношенню до них під час формування виборчого блоку «За єдину Україну!» — кількість місць в списку була, як ви розумієте, обмеженою, і ми не мали можливості залучити до нього стільки людей, скільки нам хотілося б...

Того, що ми мусимо ще активніше працювати в цьому напрямку, ми не заперечуємо. Проте мені хотілося б, щоб ті, хто робить такі закиди, запитали в першу чергу себе: а що вони останнім часом зробили для партії? А то, коли хтось прагне куди-небудь просунутися, партія йому потрібна. Але як тільки обійме високу посаду — про партію забуває. Хоча, може це й на краще? Наша партія нараховує на сьогоднішній день 234 тисячі членів, на з’їзді йшла жорстка боротьба за те, щоб увійти до складу політвиконкому та політради, — у нас вільних місць немає.

— На розгляді яких питань перш за все наполягатиме комітет з питань транспорту і зв’язку, який ви очолюєте, на наступній сесії?

— Ми плануємо акцентувати вивчення пропозицій щодо реформування житлово-комунального господарства, фінансування дорожнього господарства — це для нас стратегічне питання, а також підтримки авіаційного і морського транспорту.

— Із Міністерством транспорту профільний парламентський комітет уже налагодив співпрацю? Є взаєморозуміння?

— Немає питань. Я можу тільки подякувати першому віце-прем’єрові Олегові Дубині за те, що він зібрав керівників міністерств та відомств і профільних комітетів Верховної Ради, і під час цієї зустрічі ми з’ясували, так би мовити, наші стосунки. Будемо, сподіваюсь, спільними зусиллями прискорювати розгляд першочергових законопроектів.

— Порядок денний останнього засідання політради НДП, про яке ви вже згадували, був, за нашими даними, вельми насичений. Про що, якщо не секрет, йшла мова?

— Про політичну ситуацію в Україні загалом і перспективи розвитку партії зокрема. З наших обласних організацій — приміром, Черкаської, Дніпропетровської, Рівненської — повідомляють, що на місцях чиниться тиск на членів НДП. Їм відмовляють у прийнятті на роботу, раптово звільняють тощо. До мене особисто теж звертається чимало людей з проханнями допомогти. Я навіть це питання порушив на зустрічі з Президентом України, що відбулася нещодавно. Тому ми на засіданні політради створили групу по захисту членів НДП. Вважаю, це явище треба викорінювати, — інакше ми займемо по відношенню до окремих керівників — як у центрі, так і на місцях — дуже жорстку позицію.

— Чим таке ставлення, на вашу думку, пояснюється? Можна було б ще зрозуміти, якби НДП вважалася опозиційною партією, — але ж ні...

— Можливо, місцеві керівники не зацікавлені у розвитку в Україні партійної системи — дехто з них вважає, що він сам собі партія... Я на засіданні політради говорив про необхідність реформування політичної системи нашої держави, посилення впливу Кабінету Міністрів, підпорядкування йому губернаторів, а також піднесення ролі президента як гаранта Конституції. Вважаю — і ця пропозиція далеко не нова, — що президента потрібно наділити правом розпускати парламент, тобто внести відповідні зміни до чинного законодавства. У зв’язку з чим я виступаю за відновлення роботи Конституційної Асамблеї, до якої повинні увійти представники всіх політичних партій і громадських організацій. Головні тези змін до Конституції можуть, на мою думку, бути апробовані під час президентської виборчої кампанії 2004 року. Тоді відредагувати Основний Закон матиме шанс ще нинішній склад парламенту. Необхідно збільшити і юридичну, так би мовити, вагу самої Конституції. Переконаний також, що наступні вибори як до Верховної Ради, так і до місцевих Рад мають проходити за суто пропорційною виборчою системою. Це дозволить підняти демократичні процеси, які відбуваються в державі, на якісно інший рівень, примусить навіть тих, хто сьогодні вважає це невірним кроком, все ж таки більш активно зайнятися політичною реструктуризацією нашого суспільства.

— Тобто у вас є власний проект змін до Основного Закону?

— Ми над цим працювали, — думаю, могли б узяти на себе підготовку необхідних документів.

— Ви згодні з тими, хто стверджує, що вже почалася президентська виборча кампанія?

— Певно, так. Підтвердження цьому — дії антипрезидентських сил у парламенті, а також підкреслена, я б сказав, турбота окремих політиків про збереження і навіть підвищення своїх рейтингів...