Ваш шлях розв’язання конституційної кризи?

Ні для кого не секрет, що в українському конституційному питанні забагато політики. За емоційними висловлюваннями можновладців, здається, губиться юридична розсудливість та зваженість, якими потрібно керуватися при прийнятті положень Основного Закону. При цьому голос професіоналів, які здатні не просто адекватно оцінювати пропозиції змін до Конституції, а й відшліфувати її зміст, просто ніхто не чує. Ми вирішили звернутись до експертів з проблем конституційного процесу з запитанням:

Який Ваш шлях розв’язання конституційної кризи?

Михайло КОЛОС, суддя Конституційного Суду України:

— Конституція — це найвищий закон. Закон є німим, але ж написали його люди, які або бажають його виконувати, або ні. Якщо немає доброї волі до виконання закону, то тоді виникають питання щодо його якості.

Вихід із конституційної кризи, безперечно, є. Він полягає у пошуку доброї волі. Якщо ця воля схиляється до зміни деяких елементів Конституції, її доповнення, то це природно. Людина — частина природи, а природні умови, як ви знаєте, постійно змінюються. Тому немає нічого дивного в бажанні змінити Конституцію на краще.

Валентин КОКОРСЬКИЙ, доцент кафедри політології Донецького національного університету:

— Я би так прокоментував цю ситуацію. Формально перша Конституція з’явилася саме в Україні, але своєрідним парадоксом є те, що вона жодного дня не діяла. Тобто ми виявилися законодавцями моди продукування недієвої Конституції. Якраз після неї відтворювався своєрідний шлях залежності, як кажуть нинішні теоретики політичної думки. У тому сенсі такою стала, скажімо, радянська Конституція: там була маса положень, яких на практиці не дотримувалися.

На жаль, вітчизняна Конституція 1996 року усіма тими політичними силами, які її утворювали, не вважалася за документ, якого мають дотримуватися і еліти, і народ. Чітко простежувалася логіка закону для народу, але не для еліти. Народ, спостерігаючи, як вільно поводиться з Конституцією еліта, також ставився до цього документа без належної поваги.

Нині ми стикаємося з ситуацією, коли суспільство, в принципі, не заперечує свого прагнення жити за законом, але на практиці жити за законом не готове.

У цій ситуації, на мою думку, вихід один: еліта мусить домовитися між собою жити за правилами, а для перехідних суспільств така елітна угода чи елітний пакт не новина. Він не є частим, але, скажімо, іспанці пройшли через це, як і ряд країн Центральної та Південно-Східної Європи реалізували цю стратегію.

Життя за законом буде краще для всіх, бо зараз у нас стратегія «переможець отримує все». Хто отримує владу, той намагається відірвати від неї по максимуму. Отже, треба домовитися жити за правилами, так, що кожен зможе щось отримувати, але не претендуватиме на все.

Щодо прагнень змінити Конституцію, тут теж є парадокс: ми хочемо змінити Основний Закон, не звикнувши жити за попереднім. А це нонсенс. Яка надія на те, що нова Конституція стане кращою, ніж попередня? Ми можемо піти тим же шляхом, так само не виконуючи нових конституційних положень.

Василь ТАЦІЙ, ректор Харківської національної юридичної академії:

— Конкретних змін до Конституції, про які говорять політики, ніхто не знає, принаймні офіційно їх ніхто не публікував. Ми в академії на нарадах з колегами неодноразово обговорювали головні напрямки конституційної реформи. Безперечно, на сьогоднішній день конституційна реформа назріла. Але готуватися і проводитися вона має на рівні правових комісій, швидше за все, декількох, які б могли прорахувати суперечливі моменти, недоліки тощо. Конституція, яку ми маємо сьогодні, тим більше враховуючи поспіхом внесені зміни, не ідеальна. Вона дає підстави для політичного протистояння, яке зараз бачимо.

Здебільшого, говорячи про конституційний процес, ми пов’язуємо його із протистоянням гілок влади, забуваючи, що конституційна реформа — це передумова розвитку України як правової демократичної держави, громадянського суспільства.

Однозначно можу сказати, що вносити зміни до Конституції потрібно. Проте для цього потрібна і низка політичних рішень, які б консолідовано розпочали цей процес.

Що ж стосується Харківської юридичної академії, ми готові співпрацювати з парламентськими комісіями щодо внесення змін до Конституції. Ми вже неодноразово надсилали свої пропозиції і до парламенту, і до Секретаріату Президента, і до різних комісій. Та чи будуть вони враховані, невідомо.

Сергій ДАЦЮК, експерт:

— По-перше, поняття дотримання Конституції — це некомпетентне твердження. Конституція повинна містити щонайменше регламентуючих норм — тобто таких, які складають закони. Вона повинна ґрунтуватися на основних законодавчих принципах, і виконувати її має досить обмежене коло осіб, таких як Президент, прем’єр-міністр тощо.

Звичайно, Конституція має бути змінена. Але мова йде не про редакцію Конституції, а про кардинальні зміни. У першу чергу, мають бути розроблені нові теоретичні підходи до формування Основного Закону, нова конституційна теорія, якщо хочете. Ця теорія повинна врахувати зміну ситуації з розподілом державного суверенітету, частина якого відходить до наддержав, а частина — до органів місцевого самоврядування. Мають пройти масштабні наукові конференції з теорії держави та права, де науковцями був би осмислений досвід інший країн у конституційному процесі. А термін розробки положень Конституції мусить бути довшим за термін повноважень найвищих посадових осіб держави, щоб ні в кого з них не виникло бажання і не було можливості писати Конституцію «під себе».

Цього всього ніхто не хоче бачити, оскільки намагаються поділити в першу чергу повноваження виконавчої влади. Конституційний процес перетворюється на примітивні торги: яка гілка влади більше повноважень отримає. Ця ситуація і призводить до безкінечної кризи. Не може бути декілька центрів чи то виконавчої, чи будь-якої іншої влади. Не може бути двох урядів, як не може бути і двох Конституційних Cудів. Це просто неможливо ні з погляду логіки, ні з погляду юриспруденції. Має бути один центр прийняття рішень — це принцип так званого простого права.

Тому без розробки нових теоретичних підходів, без урахування європейських норм і без припинення перетягування повноважень від однієї гілки влади до іншої вихід із конституційної кризи неможливий. Але головне те, що допоки люди виходять із дріб’язкових цілей, які неспівставні з масштабами Конституції, зміни сьогоднішньої ситуації на краще сподіватися не варто.

Лариса ОПАНАСЮК, перший заступник міністра Ради міністрів, начальник Головного юридичного управління Ради міністрів АРК:

— Саме 1996 року, коли щойно була прийнята Конституція України, ми з групою правознавців і юристів України були у Сполучених Штатах Америки. Тоді ми показували маститим американським юристам, фахівцям із конституційного права, нашу нову Конституцію, і вони нам сказали, що Основний Закон України з точки зору юридичної науки та конституційного права логічніший і досконаліший, аніж навіть Конституція США. Як тоді, так і пізніше, це давало нам підстави як фахівцям пишатися нашим Основним Законом. На жаль, багато хто в нас у країні не розуміє, що Конституцію треба не міняти, а суворо виконувати. І якби її виконували всі органи вищої влади в Україні, якби суворо дотримувалися її норм, тоді не було в нашій країні тієї вакханалії, яка встановилася зараз.

Я вважаю, що й нинішній варіант Конституції України не слід міняти. Як Основний Закон вона достатня для того, щоб регламентувати всі сфери життя держави. Звісно, зміни, внесені в неї 2004 року, похапцем і непродумано, погіршили деякі норми і положення, однак у тій політичній реформі все ж було більше юридичного змісту і менше політичних підходів, аніж у тому так званому конституційному процесі, який розгорнуть зараз. Конституцію країни не можна міняти з політичних міркувань, це дуже короткозорий і непрофесійний, не правовий підхід. Конституція — це документ на віки. Його не можна підганяти під програму тієї чи іншої партії, під бажання того чи іншого політика. Основний Закон має бути цілковито об’єктивний. Тому політиків від цього процесу потрібно відсторонити повністю. Потрібно, щоб сказали своє слово фахівці з конституційного права. Водночас багато юристів вважає, що й нинішній варіант Конституції України з юридичної точки зору є досконалим документом, яким слід пишатися, і якому треба суворо дотримуватися, а не вставляти в нього шматки з програм політичних партій.