Важкий хліб
Віджиле словосполучення «битва за урожай» знов на слуху. Тільки тепер йдеться навіть не про бензин і дизельне паливо, яких раніше в цей час або ж не вистачало, або ж у господарств не було грошей, щоб їх придбати. Сьогодні питання в тому, чи буде дозволено й кому саме вивозити не найкращий нинішній урожай за кордон, на експорт. Більше того, зернова проблема стає головною козирною картою, що розігрується між партіями влади й так званою опозицією (остання, насправді, ще більше при владі, ніж її опоненти, оскільки має у своїх лавах не лише Президента держави, а й чималу частину глав областей і районів, які мають, зокрема, ключові позиції на зерновому ринку). Уряд у цій битві теж дещо має, а саме певні можливості впливати на ціни як прямою інтервенцією на вітчизняний ринок зерна, так і правами керувати засувкою, що відділяє наш внутрішній ринок від світового.
Але спочатку про те, що ж у нашої країни сьогодні в засіках? Може їй дійсно нічого вивозити? Як повідомив учора Держкомстат, Україна станом на 1 серпня намолотила 19,9 мільйона тонн зерна, що навіть на 14,1% більше, ніж на аналогічну дату 2006 року. Але середня врожайність зернових становить 20,7 центнера з гектара, що на 4,7 центнера менше, ніж минулого року. При цьому середня врожайність озимої пшениці для нинішнього року взагалі непогана — майже 25 центнерів з гектара проти торішніх 27,4 центнера. І ще варто сказати, що в деяких регіонах нині помічено небачену раніше особливість. Раніше низькосортне в загальній масі українське зерно цього року, можливо через високі температури, дуже затверділо й іде часто вже не четвертим, як найчастіше раніше, а третім, другим і навіть першим класом. Це додатковий плюс, який, на жаль, робить «битву за урожай» ще більш запеклою, породжуючи подекуди ще й корупцію, оскільки пересортиця завжди була в нас засобом робити великі гроші...
За що ж б’ються сторони зернової битви? Дуже впливовий гравець цього ринку Українська зернова асоціація, пропонує уряду, незважаючи на зниження збирання зерна, все ж таки не перекривати для нього повністю дорогу на експорт, а залишити якусь шпарину, яка дозволяла б рух зерна в один бік і грошей — у зворотній. Цією шпариною, на думку Асоціації, має стати квота до кінця року загальним обсягом 4 мільйони тонн. Президент УЗА Володимир Клименко називає її вимушеною, але необхідною, поки Україна не досягне «прийнятної врожайності». За словами Клименка, «вона влаштує всіх учасників ринку». Звернемо увагу, що ця квота, на яку, вважатимемо, добровільно, йдуть великі зернотрейдери, втричі менша, ніж була (12 тисяч тонн) минулого досить урожайного року, коли було зібрано 34,3 мільйона тонн проти нинішнього прогнозу Мінагрополітики 27—28 мільйонів. Схоже, в УЗА й навченого гірким торішнім досвідом уряду є точки зіткнення. За урядовими прогнозами, експорт зерна з країни поточного маркетингового року не має перевищувати 5 мільйонів тонн. Можна припустити, що така позиція уряду тепер грунтується на розумінні того, що експорт зернових — це ще й авансові платежі на пальне, насіння, добрива, запчастини тощо. При забороні на експорт нічого цього взагалі не буде, а ціни на хліб все одно можуть зрости, навіть в тому разі, якщо весь він залишиться вдома...
Галузеві громадські об’єднання виробників хліба та м’ясної продукції, а також держконцерн спиртової та лікерогорілчаної промисловості «Укрспирт» вважають за необхідне продовжити чинні до 1 жовтня поточного року обмеження на експорт зерна до кінця 2007/2008 маркетингового року.
«Я сьогодні абсолютно впевнений, що не можна дозволяти експорт зерна в жодному разі, якщо відкриють, то зерно просто зникне», — говорить президент Всеукраїнської асоціації пекарів Володимир Слабовський.
«Якщо ми вивеземо зерно за кордон, то зростання цін на продукти харчування буде неминучим. Треба заквотувати експорт зерна на весь маркетинговий рік», — пропонує голова «Спілки птахівників України» Олександр Бакуменко.
Можна припустити, що найрозумніше для уряду буде уважно вислухати всі сторони й ухвалити зважене рішення, що є десь посередині. Хліб — надто чутлива для українця больова точка, що з’явилася за часів численних голодоморів. Проте для країни дуже важливо, щоб це питання не політизувалося, інакше слідом за хлібом (що має місце вже і зараз) уряду, як нинішньому, так і майбутньому, доведеться ретельно займатися буквально всіма іншими продуктами харчування — від м’яса й цукру до картоплі. Дуже корисним для країни елементом чесних виборів міг би стати добровільний мораторій політичних сил на гру на зерновому полі. Підписанти відповідного документа могли б розраховувати на те, що виборці оцінять високу соціальну відповідальність, властиву цьому вчинку.
