Великодні дзвони

Єпископ Вишгородський Павел, Намісник Києво-Печерської лаври

З давніх-давен Воскресіння Господнє вважалося Святом Свят, великою радістю, запорукою того, «що зима тривоги нашої позаду», що зло відступило. Кожна людина в цей день відчуває, що тепер у світі повинні панувати сонце, добро, гарні люди, радісні стосунки. А символом пробудження до нового життя завжди були великодні дзвони, які в цей день гули колись у всій країні, не втихаючи: «Вставай! Прокидайся від зимової сплячки! Виходь на сонце! Все буде добре! Веселися серцем! Радій-працюй! Христос Воскрес!» Гудуть дзвони, у синьому небі сяють золотом маківки храмів, співають веснянки дівчата, на зелених горбках діти качають крашанки.

То звідки ж стільки зла в нашому житті? Куди котиться наш незрівняний, такий яскраво-мальовничий світ? Чи дійсно ми живемо в часи Армагеддону, чи дійсно Страшний Суд вже настав? Коли дивишся кадри, зняті в Югославії, — сотні тисяч людей, викинутих зі своїх домівок під відкрите небо, руїни міст, сіл, мостів, розкрадена гуманітарна допомога, «живі щити» для захисту воєнних об'єктів, — починаєш сумніватися в існуванні хоч якоїсь логіки або сенсу в житті людей. Також вдома ситуація така, що кожної миті очікуєш найгіршого. А хто з можновладців готовий у цей час принести хоча б частину своїх приватних інтересів у жертву «люди своя»? І чим саме зараз займаються наші та московські обранці? Дуже перепрошую, чи вони з глузду з'їхали? Більш витончено це висловили древні мудреці: «Коли Боги хочуть когось покарати, то відбирають у нього розум». Мабуть досі недостатньо в нас у країні дзвонів!