Вересневий рахунок
І найкраще відчувають це батьки школярів. Вони наприкінці серпня також ведуть свої підрахунки. Перший дзвінок, який ось-ось оповістить про початок навчального року, вже відлунює в їхніх головах масою насущних проблем. На порядку денному — екіпіровка потомства. Головний шкільний ярмарок Києва, що стартував у минулі вихідні на центральній вулиці столиці, переконав остаточно: часи дефіциту зошитів і щоденників, шкільної форми і людських портфелів безповоротно канули в Лету. А епоха нашої напівринкової економіки ставить все те ж завдання — «Де взяти?» Але вже не шкільні атрибути (до яких, нагадаємо, Указ Президента відносить і шкільну форму), а гроші на їхнє придбання.
Найскромніше обмундирування (включаючи рюкзак середньої якості, туфлі і більш-менш пристойний костюм iз урахуванням їхньої подальшої заміни через фізичне зношення, а також навчальну канцелярію в радянському стилі) обходиться з розрахунку на одного «бійця науки» молодшої школи близько 400—500 грн. на рік. Складніше, за визнанням переважної кількості опитаних, із дорослими учнями. Причина очевидна — молоді люди справедливо хочуть виглядати на всі сто (мається на увазі не розмір мінімальної заробітної плати). Логічно не проти цього й батьки. Ось тільки сімейний бюджет багатьом не дозволяє.
«Будемо затягувати пояси. Діти — на першому місці», — сказав кореспонденту «Дня» співробітник столичного управління Держкомстату, який готує до школи двох діток. І чи то зі скромності, чи то тому, що демонстрація шкільної моди, яка проходить у рамках ярмарки, нічого модного його дітям не обіцяла, а тільки засмучувала, попросив не називати його імені.
Але подібним чином справи йдуть не в усіх. Є в нашій країні і громадяни більш заможні, готові витратити на честь 1 вересня до тисячі гривень. Брати до уваги політиків і акул великого бізнесу не будемо — їх на ярмарку через очевидні причини не бачили. Прості смертні, які висловили готовність добряче викластися «на школу», підкреслюють переваги якості купованого одягу й іншого (мовляв, наступного року можна буде зекономити), жартома зазначаючи: «Ех, якби діти не росли!»
