Відлік нелегітимності пішов...

Цієї неділі громадяни України мали піти на виборчі дільниці для того, щоб обрати місцеву владу, але політична доцільність виявилася вищою за Конституцію. 16 лютого цього року Верховна Рада скасувала своє попереднє рішення про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних і міських голів на 30 травня. Це, до речі, стало першим антиконституційним рішенням нинішньої влади, яке мотивувалося відсутністю бюджету на 2010 рік. А далі, як відомо, формування коаліції всупереч закону, харківські угоди... Пізніше бюджет ухвалили (під димовою завісою, без обговорення), але грошей на проведення місцевих виборів 2010 року так і не передбачили. І це при тому, що український парламент має право лише призначати вибори, а не скасовувати їх.

Якою буде майбутня дата місцевих виборів, наразі точно невідомо, але те, що після 30 травня всі рішення голів міст, селищ та сіл можна вважати такими, що не мають юридичної сили, — це факт. Тобто, будь-який громадянин України може подати позов в судову інстанцію як на самих голів, так і на їхні рішення. І такі факти вже мають місце. Наприклад, мешканець курортного селища міського типу Сергіївка, що розташоване в Білгород-Дністровському районі Одеської області, Олександр Сметанко в місцевій раді зареєстрував офіційне звернення-вимогу громадянина України щодо складення селищним головою своїх повноважень у зв’язку із закінченням 2010 року чотирирічного терміну його повноважень, визначеного Конституцією України.

Повертаючись до дати виборів, зауважмо, що нещодавно Парламентська асамблея Ради Європи висловила занепокоєння ситуацією в Україні, тому європейські депутати вирішили найближчим часом ініціювати обговорення з українськими високопосадовцями, чому Україна так довго не може визначитися з датою проведення цих виборів. Але не секрет, що для переважної більшості українських парламентських партій вибори найближчим часом невигідні, адже президентські перегони показали, що лідери таких політичних сил, як НУ-НС, КПУ, БЛ, втрачають свою популярність. Хоча БЮТ і не голосував за скасування травневих виборів, Микола Томенко одним із перших зареєстрував законопроект про призначення місцевих виборів на 27 березня 2011 року.

Свою схильність до цієї дати висловив і спікер Володимир Литвин, але лідер однойменного блоку вирішив ще подумати, тому що його головний партнер по коаліції — Партія регіонів підтримує дату 31 жовтня 2010 року. Для «регіоналів» вона є найбільш прийнятною. До осені кредит довіри з боку громадян до влади за інерцією ще збережеться, а представники ПР на місцях на той час уже вкореняться. Весною ж виникне більше ризиків.

І головне — за якою системою проводити вибори? Це питання найважливіше, адже практика попередніх виборів рад усіх рівнів показала, що пропорційна система за закритими списками не виправдала себе. Головний аргумент — люди голосують за «кота в мішку», бо їм відомі лише перші особи партії. Тому часто лунають пропозиції частково повернутися до «мажоритарки», а списки партій в пропорційній системі зробити відкритими. Зрештою, як днями заявив Президент Віктор Янукович, всі політичні сили висловилися за зміну виборчого законодавства: «Тому нам треба домовлятися, щоб відповідні законопроекти були відпрацьовані, узгоджені та прийняті у парламенті. Я вважаю, що на селищному рівні треба проводити мажоритарні вибори. Я за таку систему».

Те, що правила гри треба змінювати, не заперечує ніхто, це підтвердила і влада, проте зараз серед експертів та політиків триває дискусія, яку саме систему і на яких рівнях застосовувати. Але виходячи з того, що народним обранцям перед літнім відпочинком залишилося працювати мало (навряд чи вони встигнуть схвалити зміни до виборчого законодавства), все перенесеться на осінь. Тобто, як завжди, всі зміни знову робитимуть поспіхом і з таким же, як завжди, результатом.

Як виходити з такої складної ситуації і коли проводити місцеві вибори? Запитуємо в експертів.

КОМЕНТАРI

Олександр ЧЕРНЕНКО, голова Комітету виборців України:

— Ситуація дійсно критична, оскільки в Конституції чорним по білому чітко записано, що термін повноважень сільських, селищних, міських голів — чотири роки. Більшість мерів (крім тих, яких обрано на позачергових виборах) вступили на посаду 27 березня 2006 року. Тобто за простими підрахунками термін повноважень сільських, селищних, міських голів спливає навесні 2010 року. Якщо говорити про ради, то, згідно зі змінами до Конституції, їхні повноваження діють п’ять років. Проте ці зміни набули чинності 25 травня 2006 року. Тобто фактично, коли нині діючі ради обиралися, їхній термін повноважень був чотири роки. Саме тому вибори і було призначено на 30 травня 2010 року. Оскільки їх було скасовано, то кожен наступний день перебування на посадах як місцевих депутатів, так і місцевих голів є антиконституційним. Призначення нової дати виборів матиме скоріше політичні мотиви, ніж правові, оскільки правові норми вже давно порушено.

Є, втім, ще один можливий варіант розвитку подій. Потрібно прийняти зміни до Конституції, якими урівняти повноваження голів та рад на п’ять років, і провести вибори у березні 2011 року. Цю позицію відстоюють Тимошенко і Литвин. Проте поки зміни не буде ухвалено, діючі норми потрібно виконувати. Скасуванням виборів було створено небезпечний прецедент — вибори призначаються не у встановлені Конституцією строки, а тоді, коли вигідно тій чи іншій політичній силі. В цьому є найбільша проблема. Я вважаю, що чим менше міські ради і мери незаконно перебуватимуть при владі, тим краще. Отже, вибори необхідно проводити якомога швидше.

З погляду правової логіки та логіки місцевого самоврядування, цілком нормальним було б проводити вибори рад і голів одночасно. Тому що можлива ситуація, за якої рада працює ще рік, а міського голову обрано нового. Рада цілком зможе блокувати роботу мера, який представляє іншу політичну силу. Зміни 2004 року були прийняті похапцем, а зараз ми пожинаємо плоди такого недогляду. Україні просто необхідно провести і вибори в ради, і міських голів, а вже потім вносити зміни до Конституції, перезавантаживши місцеве самоврядування повністю.

Ігор КОЛІУШКО, голова Центру політико-правових реформ:

— Згідно з українською Конституцією, місцеві ради мають термін повноважень п’ять років, а сільські, селищні, міські голови — чотири роки. Це означає, що в очільників міст, сіл, селищ повноваження закінчилися в травні цього року, тобто Верховна Рада зобов’язана була призначити вибори мерів на травень. Дії ж, які вчинила Верховна Рада, спочатку призначивши, а потім скасувавши своє рішення, є не чим іншим, як порушенням Конституції. Повноваження місцевих рад закінчуються весною наступного року. В даному випадку, скасувавши вибори 30 травня, депутати вчинили законодавчо правильно.

Для того, щоб об’єднати вибори мерів та місцевих рад, необхідні зміни до Конституції. На мій погляд, для місцевих рад п’ять років повноважень — це занадто довгий термін. Краще було б визначити і для рад, і для голів термін чотири роки, повернувши попередню норму, до змін 2004 року. В деяких країнах, наприклад, свідомо розводять вибори голів та місцевих рад на два роки, щоб не допустити зосередження влади в руках однієї політичної сили. В українських умовах такий режим ротації влади може бути шкідливим, тому що в нас низька політична культура в самих партіях.

Прикро визнавати, але майже для всіх наших політиків норми права є вторинним поняттям. Тому вони навіть дату виборів мерів призначатимуть з позиції вигідності та зручності для тої чи іншої політичної сили, а не з міркувань відповідності букві закону. Партії регіонів вигідні вибори восени, але для їхніх партнерів по коаліції такої вигоди немає, тому це, знову ж таки, складний переговорний процес. Чи зможуть вони проголосувати за проведення виборів восени — це ще відкрите питання.

Олег БЕРЕЗЮК, президент Українського юридичного товариства:

— Якщо виходити з норм Конституції, то скасування виборів в терміни, передбачені законом, є однозначно незаконним. Те, що робить нинішня влада, має назву «режим ручного управління». Але ж Україна — правова держава, де вищим нормативно-правовим актом є Конституція. Тому таке брутальне порушення чинних конституційних норм можновладцями і, до речі, частиною опозиції, яка разом з коаліцією голосувала за скасування виборів, це ненормальне, нездорове правове поле дій.

Сьогодні міські голови втратили легітимність, тобто, виходячи з суто юридичних міркувань, будь-які рішення, прийняті мерами після завершення конституційного терміну їхніх повноважень, є неправовими. Таким чином ми маємо дуже серйозну колізію.

Місцеві ради є представницькими органами самоврядування, але існуюча пропорційна система виборів призвела до того, що ідею представництва повністю нівельовано. Більшість представників рад не проживають навіть в тому місті чи районі, де вони обрані. Для підвищення ефективності роботи тих же рад слід повернутися до мажоритарної системи, інакше змінити ситуацію буде просто неможливо.

Стосовно термінів повноважень рад і голів, на мою думку, їх потрібно зрівняти, адже ідея розділення виконавчих та представницьких органів виникла на загальнодержавному рівні. Наприклад, під час виборів президента діє парламент, таким чином виконуючи свої функції і забезпечуючи функціонування держави, і навпаки. Коли ж мова йде про вибори на місцевому рівні, то доцільніше проводити їх одночасно, тоді результати таких виборів виглядатимуть раціонально. Це дозволить уникнути протистояння між органами влади. Міський голова відчуватиме підтримку більшості ради, яку сформують представники однієї із ним політичної сили.

Таким чином, перед тим як говорити про місцеве самоврядування, необхідні зміни до Конституції.